Первое сообщение в теме :

3-я мировая?
В этой ветке предлагается размещать информацию об имперских устремлениях и действиях путлеровской рашистской россии

Адам Ротфельд: Росія готувалася до конфлікту щонайменше протягом семи років
Президент Путін веде війну за душу власного народу. Таким чином він здобуває для себе підтримку, захоплення та ентузіазм. Він холоднокровно реалізує свій план, про який йшлося в різних офіційних документах ще за довго до цих подій – вважає Адам Д. Ротфельд, колишній міністр закордонних справ Польщі, співголова Польсько-російської комісії з врегулювання спірних питань.

Росія несподівано розпочинає чергову холодну війну з Заходом. Чверть століття тому СРСР таку війну програв. Чим тепер керується президент Путін?
Я вважаю, що у даному випадку не підходить ані прикметник «несподіваний», ані визначення «холодна війна». Росія готувалася і готувала світ до цього конфлікту щонайменше сім років – починаючи з виступу Путіна в лютому 2007 року на Конференції з безпеки в Мюнхені. Незважаючи на це, Захід здивований таким поворотом подій, і не має адекватної відповіді. В нас є серйозна проблема. Вона полягає в тому, що були порушені фундаментальні засади політичного та міжнародного правового порядку, на яких опиралися мир і безпека Європи протягом 70 повоєнних років.
Це не була в класичному розумінні війна, а новий вид «спецоперації». Теоретик такого виду операцій помер в 1974 році в Аргентині. В Росії він був досить популярним, незважаючи на свою ворожість щодо СРСР. Це був полковник Євгеній Месснер – шеф штабу Лавра Корнілова і барона Петра Врангеля. Він був викладачем Військової Школи в Белграді, а під час другої світової війни співпрацював з Третім Рейхом. Він висунув концепцію, згідно якої війни у майбутньому відбуватимуться не за нові території і ресурси, а за «душі народів», і будуть це бунтівні війни – «мятежные войны». Конфлікти такого роду, в яких підґрунтям для суперечок будуть міжетнічні та суспільні конфлікти і дезінформація, насправді вони є головним чином психологічними війнами, а способами їх ведення є посилення напруги і пропагандистські заходи. Для таких воєн найбільше підходять «спецслужби», добре підготовлені загони для «нетрадиційних заходів». Такі війни не розпочинають збройні сили на полі бою. В таких операціях армія використовується не стільки для відлякування, скільки для залякування народу і збройних сил потенційного противника.
I Путін прийняв рішення розпочати таку війну за душу українського народу?
Президент Путін веде війну за душу власного народу. Таким чином він здобуває підтримку для себе, захоплення та ентузіазм. Конфлікт за Крим був розіграний за рецептом Месснера. Після війни в Грузії в 2008 році, коли армія виявилася мало ефективною і явно підвели система контролю, зв’язку та командування, в Росії було ухвалене рішення про запровадження військової реформи і переозброєння. На наступну декаду вже передбачено видатків на 700 мільярдів доларів на додаткові закупівлі. Нині на озброєння Росія витрачає 3,7 % ВВП. Значну підтримку отримують як стратегічні ракетно-ядерні сили, так і окремі сегменти збройних сил. Основний акцент робиться на діяльність спеціальних сил – спецназ. В сценаріях останніх навчань виразно проглядається, що початком конфлікту є намагання від’єднання окремих територій та провокація етнічних конфліктів. Операція «повернення Криму до лона матері» є практичним тестом і перевіркою ефективності російських збройних сил на кордоні з Україною.
Важко припустити, що момент конфронтації був обраний Путіним. Ніхто не міг передбачити розвиток ситуації на Майдані.
Путін теж не передбачив. Швидше це була реакція на розвиток події і незгода з роллю тієї частини українського суспільства, яка репрезентує Майдан. В Москві домінувала думка, що Віктор Янукович рано чи пізно розправиться з Майданом. Було недооцінено сили суспільного протесту. Однак, очевидно спецслужби мали розроблений свій сценарій дій на випадок такого розвитку подій, який було в останній момент пристосовано для «спонтанного» відділення Криму. Чітко видно, як росіяни свій план пристосовували до політичного календаря. Референдум щодо майбутнього Криму спочатку мав відбутися 25 травня. А потім 30 березня. В результаті маріонеточний прем’єр Криму Сергій Аксьонов – в минулому російський офіцер не високого рангу – отримав наказ, пришвидшити його, і він відбувся 16 березня. Коли російський журналіст запитав його, чому в Крим не були допущені спостерігачі місії ОБСЄ, які мали право на проведення такої інспекції на підставі Віденського документу про заходи щодо зміцнення довіри – відповідь отримав як від військового : «Вони тут не потрібні, бо задавали б непотрібні запитання». Звичайна людина дала звичайну відповідь.
Можливо Путін дійсно живе в іншій реальності, як вважає канцлер Ангела Меркель?
Звичайно, що ні. Президент Росії холоднокровно реалізує свій план, про який йшлося ще раніше в різних офіційних документах. В 2008 році, після війни з Грузією, ми дізналися, що Росія має привілейоване право на пострадянські території. В лютому 2010 року була проголошена нова військова доктрина. А в лютому 2013 – нова доктрина міжнародної політики. З них чітко випливає, що Росія зберігає за собою право захисту прав російськомовного населення за межами етнічних територій Російської Федерації.
Така політика має підтримку серед російського населення?
Taк. Мільйони росіян відчувають ностальгію за втраченою імперією. Сам Путін у своєму зверненні до парламенту в 2005 році заявив, що найбільшою трагедією XX століття був розпад СРСР. Не І чи ІІ Світова Війна, не фашизм в Німеччині і комунізм в Росії, а розпад СРСР. Так вважають багато росіян. Для багатьох з них від’єднання України від Росії це велика травма. Я багато разів розмовляв на цю тему з Михайлом Горбачовим – автором змін, які спричинили занепад СРСР. Він мене переконував, що його дружина Раїса і він сам мали родичів на Україні, що Росія і Україна мають спільні корені, що насправді вони є єдиним народом. Він переживав, що Україна відійшла від Росії. Зрештою, нині він підтримав від’єднання Криму…
Отже, Путін відкрито попереджав Захід про свої наміри.
Попереджав. Джерела радикальної російської політики різноманітні. Керівники Росії не погодилися з тим, що епоха імперії минула. Всі імперії – не лише Росія – мали проблеми з усвідомленням нової реальності. Концепція Заходу полягала у тому, щоб залучити Росію до співпраці та до системи взаємозалежності. Проте в Росії домінувала думка, що новий лад в Європі після холодної війни буде новою редакцією Концерту імперій – відповідно до теорії Меттерніха з часів Віденського конгресу 19 століття. Цього разу це мало бути три наддержави: США, Євросоюз та Росія, яка пропагує та реалізує сценарій повернення до концепції сфер впливу. Фактично стикнулися два різних менталітети: один опирається на спільну систему цінностей, інший – на право сильнішого, на залякуванні своїх сусідів. Те, що нині відбулося – від’єднання Криму – це з одного боку, перекреслило на певний час можливість побудови «ширшої Європи», а з іншої – втрата довіри і усвідомлення Заходом, що з Росією не можна будувати систему безпеки, яка б опиралася на співпраці.
Путін передбачав, що його дії в Криму призведуть до загострення конфлікту з Заходом?
Припускаю, що він передбачав. Однак, він зрозумів, що відкрилося «вікно можливості». Яке більше могло б не повторитися. На думку Кремля, Захід поділений, слабкий і страждає від внутрішніх криз. Він не здатний на швидку реакцію. Можливо рішення про анексію Криму приймалося «в останній момент, коли ще можливо це зробити», без усвідомлення всіх наслідків. Тільки в найближчому майбутньому росіяни зможуть усвідомити, якою є ціна такого рішення – нині вони знаходяться в ейфорії.
Для Росії серйозною загрозою для безпеки є не ситуація на кордоні з НАТО. Загрози є на півдні. Росія має всі підстави, аби непокоїтися про створення Великого Халіфату ісламськими фанатиками. Іншою гарячою точкою є кордон з Афганістаном в Центральній Азії. До моменту – після терористичного акту 11 вересня 2001 року – американської інтервенції в Афганістан, на афгано-таджитському кордоні постійно тривали сутички, в яких гинули тисячі російських військових. Черговим викликом є Далекий Схід – Китай і неврегульоване питання Курильських островів з Японією.
Однак, найважливішими для Росії є внутрішні проблеми. На засіданні уряду Російської Федерації в лютому – ще до загострення конфлікту в Україні – президент Путін поінформував Раду Міністрів, що можливості подальшого економічного зростання за рахунок експорту енергоносіїв вичерпалися. Це реалістична оцінка ситуації. Зростання ВВП Росії повинно становити 7%, а нині становить лише 1,3%. Китай в період свого найбільш динамічного розвитку подолав межу у 10%. Фінансові резерви мають здатність швидко скорочуватися, особливо, коли вони спрямовуються на військові цілі, на брендингові інвестиції, такі як Олімпіада в Сочі, або міст біля Владивостоку, який поєднує материк з Російським островом, де відбувався Саміт G-20. Цим красивим і довгим мостом нині мало хто користується. Росії потрібно відновлювати дороги. Нині вони знаходяться в катастрофічному стані. Терміново необхідні великі інвестиції в інфраструктуру. Гігантські заводи сталінської епохи, навколо яких виникли великі міста, занепадають – а разом з ними занепадає російська провінція. Це стосується як міст, так і сіл. Однією з найбільших є проблема демографічної кризи. Пересічний росіянин йде з життя в 63 роки.
Наскільки Путін усвідомлює ситуацію, в якій нині знаходиться його країна?
Він це усвідомлює краще, ніж будь хто за межами Росії. Анексія Криму, вибух ентузіазму і апелювання до національної гордості та захоплення великоросійським націоналізмом можуть на певний час бути об’єднавчим чинником для російського народу навколо лідера. У довгостроковій перспективі, очевидно, це буде служити поясненням і виправданням погіршення рівня життя: адже можна сказати, що це є наслідком санкцій і оточення Росії ворогами, що це прояв економічної агресії і т.д. Треба розуміти, що росіяни готові багато терпіти в ім’я престижу країни.
На скільки сильно на Росію може вплинути лібералізація торгівлі паливом, чи дозвіл на експорт з США в Європу газу і нафти.
Я не думаю, що Сполучені Штати зважаться на таку війну. Зниження цін на газ та нафту матимуть наслідки в глобальному масштабі. Американці неохоче вдаються до економічних санкцій.
Йдеться про крах союзника США шаха Ірану після падіння цін на нафту в 1979 році?
Наслідки були різноманітні. Треба взяти до уваги підвищення цін на енергоносії в самих Сполучених Штатах і зниження собівартості продукції. Що найважливіше – варто шукати відповідь на питання, як зниження цін на паливо вплине на ситуацію у союзників Сполучених Штатів в регіоні Перської затоки. Це ключовий регіон для Сполучених Штатів.
Нинішня владна команда не має рішення як насправді можна модернізувати Росію. Адже їй бракує сучасних технологій. Тим не менше інвестиції в переозброєння можуть дати технічний прогрес.
Я не виключаю, що такими є очікування. Однак, я б поставив інше питання: чи можете ви назвати якийсь винахід, продукт, або пристрій, який ми використовуємо в повсякденному житті, і який раніше використовувався в російських збройних програмах? Адже так відбувалося з багатьма винаходами в США, які спочатку мали військове призначення: GPS, інтернет, телефон і т.д. Росіяни теж намагалися йти цим шляхом і урядовими рішеннями торувати технічний прогрес. Під Москвою ціною величезних видатків створюється російська Силіконова долина – Сколково. До цього часу результати не дуже втішні.
Росія намагається анексією Криму приховати власні проблеми?
Важливішим є інший аспект: були підірвані основи міжнародного порядку. Невеличка війна за Крим може спровокувати лавину, а її наслідки, ані Росія, ані керівники Євросоюзу передбачити не в стані. Через певний час історики казатимуть, що катастрофи можна було б уникнути.

90% вероятности того, что на востоке Украины Путин проведет "крымский сценарий"
Никакого уменьшения российских войск у восточных границ Украины нет. Есть «видимое» уменьшение, то есть в пределах 50-километровой зоны, а остальные войска просто удалены от границы на расстояние 4-6 часов производного марша. Возвращения российских войск к местам своей дислокации не произошло.
И это еще раз подтверждает тот факт, что Россия готова к вторжению. Однако не к такому, которое совершил вермахт в 1941 году. Такое мнение в комментарии УНН высказал руководитель центра военно-политических исследований Дмитрий Тымчук, передает Цензор.НЕТ.
"...Россия продолжает разыгрывать карту "возвращения Януковича". Однако Путин уже не нацелен на всю Украину, как это было вначале и не рассматривает возвращение Януковича как легитимного президента, а рассматривается сепаратистский вариант - референдумы об отделении юго-восточных регионов Украины. И сегодня началась вторая волна этой "игры". То есть если российские войска и придут, то только для того, чтобы обеспечить поддержку в проведение таких "референдумов". Однако и вопрос о присоединении к России еще каких-то территорий Украины также не будет рассматриваться, поскольку Россия просто "не переварит" этот кусок в виде юго-восточных областей Украины", - сказал он.
По его мнению сейчас идет работа в направлении того, чтобы именно сепаратистские организации захватили власть в этих регионах.
"А когда это с помощью России произойдет, то возможно провозглашение какого-то отдельного независимого государства под протекторатом РФ. Поэтому Янукович сейчас нужен Путину только для того, чтобы показать некую законность введения российских войск", - сказал Д.Тымчук.
"От начала скопления русских войск у восточных границ Украины мы не видим формирование тактических группировок ВС РФ в этих регионах. То есть какие-то движения, скопления, но этого недостаточно. Ну например когда наступает танковая бригада, то нужна и пехота, ведь саму технику в наступление не пошлешь. А если наступает пехота, то нужна поддержка артиллерии. А артиллерию должна прикрывать авиация с бомбо-штурмовыми ударами. А авиацию нужно защищать силами ПВО. Это все нужно при планировании какой-то "войны" с регулярными силами врага. А у России таких тактических группировок у границ с Украиной нет.
Поэтому вывод только один: Путин собирается реализовывать не вторжение, как вермахт в 1941 году, а именно "крымский" вариант, то есть нетрадиционный, на грани террористических действий. Это и пиратские захваты, и похищение командиров воинских частей, и захват военных и админзданий. То есть это стопроцентный терроризм силами регулярной армии. И именно этот сценарий готовится: ночью появляются "зеленые человечки" ниоткуда. А в этих условиях, когда нет линии фронта - трудно воевать.
Поэтому армия - пока второстепенная сила для того, чтобы показать, что восточные регионы Украины контролируются. А в первую очередь для уничтожения таких террористических и диверсионных групп, которые с 90% вероятностью могут появиться на Востоке Украины, нужны спецслужбы, МВД и Нацгвардия", - отметил Д.Тымчук.
Он также подчеркнул, что сейчас ситуация с вторжением российских войск имеет процентную пропорцию 90/10.
"То есть 90% вероятности того, что на востоке Украины Путин проведет "крымский сценарий", когда появятся диверсионно-террористические группы для поддержки "референдумов", и 10% того, что там будет полномасштабное вторжение регулярных войск РФ", - резюмировал эксперт.

Илларионов: Организовать "восстание" на юго-востоке Украины Путин может уже в эти выходные

Российский экономист и бывший советник Путина Андрей Илларионов считает, что в данный момент российский президент выбирает, остановиться и защищать приобретенное или продолжить захват территории Украины.
За пять недель военной кампании против Украины выяснилось, что из всех целей, поставленных накануне, удалось достичь пока только одной, а именно – захватить Крым, считает Илларионов. И теперь президенту нужно определиться, что делать дальше.
"В принципе, было бы правильно остановиться на первом варианте, на достигнутом. Но учитывая динамику международной ситуации, такое решение может означать, что в ближайшей перспективе ничего нового получить не удастся. А ущерб от совершенного уже предопределен. Поэтому возникает искушение за цену, уже состоявшуюся – уплаченную, и за ту, которую неизбежно придется уплатить, взять еще кое-что. Это кое-что в данной ситуации может быть лишь установлением контроля над всей Украиной с помощью получения президентского (и/или премьерского) поста лицами, с которыми Путину затем будет удобно и комфортно работать", – прогнозирует экономист, отвечая на вопрос Gordonua.com.
Илларионов считает, что в нормальной обстановке 25 мая пропутинский кандидат не будет иметь шансов. Поэтому президент России будет действовать, и эксперт видит здесь две взаимосвязанные задачи, которые стоят перед ним – либо создать какие-то особые, чрезвычайные условия, которые позволят пропутинскому кандидату победить 25 мая, либо же отложить выборы.
"Пять недель тому назад у Путина были и в какой-то степени еще остаются очень серьезные ресурсы: фактор внезапности, разветвленная агентура в Украине, фактор административной и психологической неготовности украинских общества и власти к войне с Россией, фактор ментальной неготовности многих украинцев сопротивляться вековому соседу, растерянность и неготовность Запада, прежде всего США и НАТО, осуществлять силовые действия, невключенность Украины в систему коллективной безопасности НАТО. Плюс ко всему этому имелось явное желание части нынешнего украинского руководства сдать Крым, что рассматривалось как удачная операция по сбросу излишнего балласта в обмен на приобретение главного актива – облегченное (казавшееся практически гарантированным) получение власти в оставшейся части Украины. Все эти ресурсы были в руках Путина пять недель назад, и в большой степени сохраняются до настоящего времени", – перечисляет преимущества позиции российского президента Илларионов.
Тем не менее, эксперт считает, что за пять недель войны Путину удалось получить меньше, чем он планировал: удалось получить Крым, но не удалось создать ни одного плацдарма на востоке и юге Украины, не удалось обеспечить установление контроля над Киевом.
Андрей Илларионов отмечает: "В последние недели стало нарастать сопротивление как со стороны Украины, так и со стороны западных стран. Баланс ресурсов начинает меняться в худшую сторону. Через некоторое время он может поменяться настолько, что не позволит предпринять новых действий. Поэтому нынешнюю паузу Путин использует для принятия решения – продолжать ли наступление или занять оборону. Но позиция занять оборону для него сейчас равнозначна признанию поражения с точки зрения недостижения поставленных ранее целей".
Путин попробует провести еще одну наступательную кампанию, говорит экономист, потому что санкции уже неизбежны, а силового сопротивления со стороны Запада пока не будет. Таким образом, президент РФ сохраняет шансы получить что-нибудь еще, кроме Крыма.
Для этого он попытается спровоцировать введение военного или чрезвычайного положения в Украине. Для этого на территории Украины Путин постарается начать "восстание", считает Илларионов. Поскольку раньше силами гражданских активистов или "туристов" из России этого не удалось, методы будут другими:
"Наступает время для применения военизированных и чисто военных групп и отрядов для захвата важнейших админзданий в областных центрах и в других местах Востока и Юга. Например, "донецкие партизаны" выходят из штолен и шахт, достают заранее припрятанное оружие и поднимают "восстание" против "фашистской, нацистской, бЕндеровской" власти. Захваты административных зданий лучше всего проводить ночью. Идеальное время для таких захватов – выходные дни. Ночь с пятницы на субботу или с субботы на воскресенье. При этом можно, не откладывая в долгий ящик, попробовать это сделать уже в ближайший уикенд".
Если здания удастся удержать до середины следующего дня, тогда можно провозгласить "народных губернаторов", и либо избрать "президента Юго-Востока", либо пригласить Януковича. Кандидаты на этот сценарий – Донецкая, Луганская, Харьковская, Херсонская, а также Одесская области.
"Украинское правительство будет вынуждено пустить в ход свои военные части и, в зависимости от характера и масштабов событий, вынуждено будет ввести либо военное, либо чрезвычайное положение. Не исключаю, что кто-нибудь в украинском руководстве не будет этому сильно противиться, а наоборот, даже поможет. Тогда в условиях чрезвычайного положения надо взять власть в Киеве. Или же, если этого не получится, выборы придется отложить", – заявил Илларионов.

Ален Безансон: Запад делает вид, что Россия - не враг
Вместо того чтобы сражаться, он предпочтет вести с ней переговоры.
Французский историк и советолог Ален Безансон дал интервью польскому порталу wPolityce.pl (перевод - «Инопресса». Темой разговора стал нынешний российско-украинский кризис и его отражение в международной политике.
- Кремль сосредоточил на границе с Украиной десятки тысяч солдат. Европу охватил страх. Премьер-министр Дональд Туск требует физического присутствия НАТО в Польше. Действительно ли Россия нам угрожает?
- Да, опасность вполне реальна для Польши, стран Балтии и Молдовы. Дело в том, что на территории Европы нет никаких серьезных вооруженных сил. Французские солдаты находятся в Африке, британские - у себя дома. Остальные отправлены в далекие зарубежные командировки. Так что защищать внешние границы Европы просто некому. А почему? Потому что в течение последних 50 лет мы жили в Европе, которая была детищем Жана Монне, в Европе рациональных политических и экономических отношений. В Европе, где нет противников, нет врагов. Все - партнеры. И вдруг на горизонте появляется русский солдат. А русский солдат - это солдат настоящий. Он не такой, как европейские солдаты, которые нянчат детей и помогают женщинам выйти из машины. Русский солдат любит сражаться, воровать, насиловать и убивать. Поэтому Европа в ужасе. Чему трудно удивляться. С этим врагом вы можете не справиться.
- Что же должна делать эта перепуганная Европа? Ждать подмоги от американских десантников? Разумеется, если они захотят прийти к нам на помощь?
- Следует напомнить Соединенным Штатам, что существует Североатлантический альянс и Вашингтонский договор, согласно которому НАТО должно защищать любого своего члена, подвергнувшегося нападению. Это особенно важно для стран Балтии, потому что, если Путин захочет пойти дальше, чем на Украину, то, на мой взгляд, он в первую очередь нападет на Латвию. Потому что в Латвии есть значительное русское меньшинство, около 35% населения. Литовское общество - объединенное, сплоченное, там нет такой большой русской общины. И Эстония - страна этнически довольно однородная.
В случае Латвии Россия могла бы использовать тот аргумент, что русское меньшинство находится под угрозой, и поспешить с "братской помощью". Это надежный, проверенный русский метод, использовавшийся в течение многих столетий. И кто на Западе будет умирать за Латвию? Я уже сейчас представляю себе реакцию западных политиков различных мастей: "Мы же не будем рисковать войной из-за Латвии!" Европа испытала две разрушительные войны и не имеет никакого желания участвовать в следующей, которая может оказаться гораздо страшнее, чем предыдущие.
- Пока что Россия может ввести войска в Восточную Украину. Что будет, если она на это решится?
- Этого никто не знает. Россия может ввести войска в Восточную Украину, может отнять у нее Харьков и Донецк. Она может также сосредоточиться на Молдавии и аннексировать Приднестровье. Она может сделать все что ей заблагорассудится, потому что западный мир - это мир без врагов. Он больше боится даже не врага, а того, что у него будет враг. Он беспомощен перед российским нахрапом. И потому, несмотря на этот нахрап, он делает вид, что Россия ему не враг. Вместо того чтобы сражаться, он предпочтет вести с ней переговоры. Это не сулит нам ничего хорошего в будущем. Если НАТО хотело бы реагировать - то уже давно бы это сделало.
- Это очень пессимистический прогноз. Значит, нет никакой надежды? На то, что Запад очнется, изменит свое отношение к происходящему?
У вас всегда остается возможность молиться Ченстоховской иконе Божией Матери.

Експерт пропонує виключити російські банки із системи SWIFT
Лауреатка Пулітцерівської премії Eнн Епплбаум (автор книг «Історія ГУЛАГу», «Залізна завіса: руйнування Східної Європи. 1944—1956 роки») Енн Епплбаум ділиться своїм розумінням кінцевої мети Путіна.
Наляканий протестами у Росії 2011-13-х років, спадом економіки Росії, настроями її середнього класу, і нарешті українським Майданом - учень Андропова взявся за імперські гасла, націоналізм та експансію, щоб зберегти крісло під собою.
Втім, Путінізм загрожує не лише Україні - він ставить під сумнів створені Заходом інститути та порядок, каже Епплбаум. Протиставити йому може лише єдність Заходу. По одному Москва може розібратись, або домовитись чи не з усіма у Європі.
Експерт вважає - адресні санкції США проти чиновників - не вплинуть на Путіна. Вони можуть хіба морально підтримати українців. Ефект дадуть лише значно серйозніші заходи, спрямовані на всю Росію.
"Якщо ЄС прийме рішення наступного року звернутись до суду із позовом проти Газпрому - а ймовірність цього існує - то у Росії виникнуть проблеми", - говорить Епплбаум.
"Санкції подібні тим, які ми наклали на Іран. Виключення російських банків з міжнародної системи переказів SWIFT. Ось це - серйозний крок. І я знаю, що про це вже говорять на горі", - розповідає експерт.
"Путін ще кілька років тому почав говорити своїм людям, щоб прибирали гроші з Заходу. Схоже, що вони його послухали. Путін сам та його коло вже дали зрозуміти, що нинішні санкції їм не загрожують. Інша річ - санкції проти цілої економіки. Санкції проти банків, нафтове ембарго - це вже інша річ".
При цьому карати карбованцем може не лише Захід. Епплбаум каже, що російські гроші вже грають активну роль у політиці Європи, виборах і таким чином впливають на політику ЄС.
"Є реальна загроза цілісності ЄС. І я не певна, що лідери Європи це розуміють. Москва фінансує крайньо-правих, які досягнуть успіху на майбутніх виборах", - каже експерт.
"Росія стратегічно працює над тим, як використати свої гроші, щоб розхитати західні інституції. Ми так не мислимо про Росію. Якщо Китай робить велику інвестицію у США - люди про це говорять, вони переживають, чи дає це Пекіну важелі впливу. Думаю, настав час аналізувати російські інвестиції за тими ж критеріями", -Â вважає авторка відомих книг з історії комуністичного тоталітаризму.
Україні було би тяжко і без Путіна - десятиріччя корупції привели країну до межі колапсу. Епплабум прогнозує - наступні роки в Україні будуть складними.
"Я не бачу такого сценарію для України, за якого вдалось би уникнути випробувань у наступні кілька років. Якщо нічого не робити - буде тяжко. Якщо підуть на глибокі реформи - буде тяжко".
"Ми можемо закачати багато грошей в Україну, але думаю, що там все одно було би тяжко. Країну довела до межі глибококорумпована, продажна еліта. Найкраще, що можуть зробити українці - почати чесно говорити про причини проблем та шляхи їх вирішення".
У коментарі для "Голосу Америки" Епплабаум зауважує - євроремонт України, її громадянам треба робити самим.
"Зрештою вплив Заходу на Україну дуже обмежений. Ми можемо працювати за програмою МВФ, можемо надати гроші, щоб не допустити фінансового колапсу, можемо укладати торговельні угоди. Але зрештою найважливіші рішення прийматимуться самі українці. Чи здатні вони реформувати свої власні інститути, чи здатні вони покінчити з корупцією, яка грабує їх країну та руйнує державу - вже 20 років, і найбільше останні 3-4 роки. Тому зрештою не Захід вирішуватиме. Захід не може взяти і відремонтувати Україну - це під силу лише їй самій".

«Інформаційний спротив»: загроза агресії Росії реальна вже цієї ночі
08.04.2014
Координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук закликає громадян України через загрозу агресії Росії не оприлюднювати конкретних даних про пересування підрозділів Збройних сил України уздовж державного кордону.
За словами військового експерта, сьогодні «сепаратисти отримали вказівку від своїх російських кураторів забезпечити «коридор» на кордоні для введення російських підрозділів». Це може статися вночі на території Луганської області. Про це Тимчук пише на своїй сторінці у Facebook.
«Якщо цей сценарій здійсниться – це «кримський варіант». Із однією важливою відмінністю: наші правоохоронці, прикордонники, спецслужби та армія тепер, хай і не без проблем, готові до протидії», – наголошує координатор групи «Інформаційний спротив».
В оприлюдненому 2 квітня інтерв’ю головнокомандувач сил НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав казав, що Росія має всі необхідні сили на українському кордоні, потрібні на випадок вторгнення. За його тодішніми словами, Росія може досягти своєї мети через три-п’ять днів.
Сьогодні в Луганську, як повідомляв УНІАН, один із проросійських радикалів біля захопленої будівлі СБУ заявляв, що їм «залишилося протриматися лише добу».
Держсекретар США Джон Керрі сьогодні наголосив, що Вашингтон і союзники готові накласти нові жорсткі санкції, якщо Росія далі порушуватиме суверенітет України.

Экс-советник Путина сообщил, когда Россия сможет официально ввести войска в Украину

Цель сепаратистов на юго-востоке Украины – создание независимой республики со своим президентом
Об этом Gordonua.com заявил бывший советник Путина экономист Андрей Илларионов, информирует news.еizvestia.com.
«Сепаратисты созовут нечто вроде съезда областных советов, на котором провозгласят о создании так называемой Юго-Восточной или Донецкой республики и выберут собственного президента. Либо из России им привезут Януковича, который назначит новых губернаторов, руководителей милиции и СБУ. Сепаратисты примут собственную конституцию, захватят аэропорты, железнодорожные станции, учреждения связи, теле- и радиостанции», — прогнозирует Илларионов.
Эксперт считает, что инициаторы волнений на востоке Украины хотят обеспечить беспрепятственный проход российских спецслужб, готовящих серьезные провокации. Такие, на которые украинская власть уже не сможет не ответить. Вот тогда Россия официально введет войска в Украину.
«Сепаратисты направят свои отряды на украинско-российскую границу, попробуют разоружить украинских пограничников и открыть пункты пропуска с Россией. Через эти пункты хлынут дополнительные орды профессиональных спецназовцев, тысячи которых уже проникли на территорию Украины в предшествующие недели. Митинги в поддержку единой Украины — это, конечно, хорошо, но пытаться с помощью мирных граждан освобождать административные здания и инфраструктурные объекты, захваченные переодетыми российскими военными, нелепо. Это гарантирует жертвы. Российский спецназ, захвативший совместно с «донецкими партизанами» здания, может просидеть в них в осаде несколько недель. За это время они гарантированно попросят ввести российские войска, и точно будут раскачивать политическую ситуацию в стране. В тот момент, когда киевские власти, в конце концов, применят силу, Россия официально двинет свои войска на Украину», — убежден Илларионов.
Экс-советник Путина считает, что в свое время украинская власть неадекватно ответила агрессору, потому крымский сценарий повторяется в Донецке и Луганске, а после продолжится в Херсоне и Одессе.
«Больше месяца тому назад я озвучил, что нужно было сделать, чтобы не допустить потерю Крыма (Илларионов настаивал, что нужно немедленно дать отпор российским военным в Крыму и продемонстрировать, что Украина готова защищаться. — Ред.). Но ко мне не прислушались. Сейчас крымский сценарий повторяется в Донецке и Луганске. Возможно, еще повторится в Херсоне и Одессе. Похоже, украинская власть готова отдать страну — кусок за куском», — считает Илларионов.
«Отсутствие адекватного ответа агрессору еще раз показывает, насколько прав был Михаил Саакашвили, когда в 2008 году немедленно начал сопротивление российскому агрессору и защитил Грузию от интервенции», — напомнил экономист.
Илларионов уверен: цель России — не только присоединение юго-востока, но и полный развал Украины.
«Является ли захват административных зданий самостоятельной целью или частью масштабного плана? Как минимум, это делается для того, чтобы сорвать и президентские, и парламентские выборы в Украине. Но главное, что бы показать всем, что на территории Украины сейчас беспорядок, беззаконие и хаос. Юго-восток нужен не только для последующего присоединения вхождения в состав России (по крайней мере, это произойдет не сразу). Это делается, прежде всего, для создания эффективного рычага политической дестабилизации, разжигания гражданского противостояния и последующего государственного развала всей Украины», — заявил Илларионов.
«Чем дольше захватчики будут находиться в оккупированных ими зданиях, тем дольше и эффективнее это будет работать на развал страны. Нынешним украинским властям нужно дать ответ стране, хотят ли они добиться ее развала. Или же они хотят добиваться иных целей», — подытожил бывший советник Путина.

У РОССИИ ЕСТЬ ШАНС НА ТРЕХДНЕВНУЮ ВОЙНУ, НО УКРАИНА ВЫСТОИТ
Политолог Артём Биденко считает, что у России есть все шансы вторгнуться на территорию юго-востока и перейти в наступление, однако Украина сможет оказать достойное сопротивление агрессору. Об этом он рассказал в эфире UKRLIFE.TV.
"Вторжение России в Украину ожидаемо, и она готова проводить трёхдневную войну с Украиной. У России есть ресурсы и силы для реализации быстрой трёхдневной войны. За три дня они либо смогут быстро продвинуться до Приднестровья, сформировав коридор, либо захватить две-три области и превратить их в то, что случилось с Крымом - без сильных жертв, без сильного противостояния и до того, как Европа и Америка смогут адекватно ответить.
У России есть три дня. Если война затягивается надолго, то это конец режима Владимира Путина. Он может быть окончен либо какими-то внешними факторами (США и НАТО), либо внутрениими факторами (количество жертв российских войск). Украина готова к ответу, она готова выдержать эти три дня так, чтобы не отступать назад. Мы будем воевать, мы должны воевать, и мы выстоим", - сказал Биденко.
Он так же отметил, что в России понимают риск проигрыша в войне с Украиной, поэтому пытаются найти слабые места и нагнетают негативные настроения внутри Украины.

Разведка США видит все больше признаков подготовки вторжения России в Украину, — The Daily Beast
«Разведслужбы США имеют подробную информацию, свидетельствующую о том, что Россия сконцентрировала силы, необходимые для полномасштабного вторжения на Украину», — утверждает The Daily Beast.
Однако, по словам американских чиновников и конгрессменов, командованию армии США велели воздержаться от детального ознакомления украинских коллег с данными США о российских войсках, сообщает журналист Эли Лейк. И это при том, что Обама публично выражает солидарность с украинским народом.
«Я не уверен, что мы делимся какой-либо подобной информацией, — сказал член Палаты представителей Майк Тёрнер. — Очевидно, мы не даем им ключевых военных рекомендаций о российском потенциале на их границе и о том, как лучше всего применить украинские вооруженные силы в противовес этому».
Разведка США ознакомила с докладом о потенциальном вторжении только Конгресс, американских политиков и членов администрации Обамы. Информация бесценная, тем более для украинского правительства, не располагающего техникой для сбора подобных данных, полагает автор.
По данным издания, появляется все больше признаков того, что вторжение близится. Источники в Конгрессе США утверждают: американская разведка засекла «линии снабжения», полевые госпитали и мобильные медсанчасти — то, чего не видела, когда Россия в феврале объявила о военных учениях вблизи Украины, говорится в статье.
Почему же США не делятся разведданными? Неназванный высокопоставленный сотрудник разведки США пояснил изданию: Вашингтон «традиционно мало чем делится с Киевом, опасаясь, что эта информация просочится в Москву».
Конгрессмен Тёрнер возражает против этого подхода, поясняя, что тут речь идет не о секретных методах разведки, а о «простом анализе, очень похожем на Google Earth».
По свежим оценкам США, Россия сконцентрировала на украинской границе 80 тыс. военнослужащих.
«Тем временем администрация Обамы теперь заявляет публично о том, что разведка выявила еще в феврале: российский спецназ несет ответственность за провокации и беспорядки, терзающие Восточную Украину в последние дни», — говорится в статье.