Первое сообщение в теме :

Это сообщение является первым в первой части темы "Победа за нами! = Перемога за нами!"
Начало второй части этой темы на странице - http://alupka.forum2x2.ru/t72-topic
Добавлять сообщения возможно только в Части 2 этой темы.
(Такова уж особенность нашего провайдера)

Победа за нами!
Наше дело правое - мы защищаем свою Страну!
В этой ветке предлагается размещать информацию об успехах в противодействии оккупантам - путлеровской рашистской россии

Жители Донецка начинают свою партизанскую АТО

Представители самопровозглашенной "Донецкой народной республики" заявляют, что ночью захваченное ими здание Донецкой облгосадминистрации было "подвергнуто обстрелу из гранатомета".
"Ночью Дом Правительства ДНР (ДонОГА) был подвергнут обстрелу из гранатомета. Выстрел осуществлен с проезжающего автомобиля. Никто не пострадал", - говорится в сообщении.
Позднее в ДНР добавили, что "в результате ночного обстрела" "пострадало помещение на 9-ом этаже здания".

Курс на патріотизм. Позитивний досвід Швейцарії
Події останніх кількох місяців в Україні розвивались зі змінним успіхом. Держава встигла пережити і миті колосального піднесення, і надзвичайно складні моменти. Було багато важких національних втрат, але дещо за цей час українці зуміли надбати. І одним з таких надбань став небачений до цього підйом національної свідомості, який за ці кілька місяців набрав глобальних масштабів і поширився далеко за межі держави. Такий підйом є надзвичайно корисним і в подальшому тільки сприятиме розвитку країни – в Швейцарії це працює на 100%.
Ще три роки тому таку картину важко було собі уявити. Сьогодні навіть ті українські міста, в яких патріотизм був присутній на зародковому рівні, просто вибухають національною ідеєю. Вказівники міст перефарбовані в кольори національного прапору, вибори президента та випускні у вишиванках, масова здача крові бійцям армії, що супроводжується виконанням гімну, неймовірна кількість авто з національною символікою – такою запам’ятають Україну в 2014. Одеса і Дніпропетровськ, Харків і Миколаїв, Херсон і Запоріжжя – всі ці міста і ще багато інших, зараз ламають стереотипи, перекреслюють теорії «русского мира» і доводять, що Україна таки є унітарною країною.
Але чому саме тепер, в часі, коли Україна не може похвалитись ані потужними економічними досягненнями, ані можливістю забезпечити гідний рівень захисту для власних громадян, українці почали вірити у власну країну?
Фундамент патріотизму.
Якщо в Західній Україні та Києві дефіциту на патріотичні настрої не було ніколи, то решта наших земель після здобуття Україною незалежності йшли до цього цілих 20 років.
Парадоксально, але значну частку в розвиток українського патріотизму вклав не Кравчук і не Кучма, і навіть не Ющенко з його невмілими спробами миттєво перетворити цілі покоління колишніх радянських адептів в поціновувачів української культури. Найбільше для консолідації українців та пробудження національної свідомості зробив Янукович, той самий, який до небачених розмірів виростив українську корупцію, який систематично руйнував основи держави, і на руках якого зараз кров сотень українців. Але починав він не так погано…
Євро -2012, незважаючи на колосальні кошти, розкрадені під час підготовки, стало першим етапом новітньої «патріотизації» України. Сам того не відаючи, режим Януковича перетворював маси людей з паспортами громадян України в українців по духу. Футбольна ейфорія, яку пережили українці, втілювалась, зокрема, і в національній символіці, яку тоді можна було побачити всюди. Всі тогочасні спікери влади твердили, що Україна – це круто, що Європа – це наше майбутнє.
Не дивно, що коли у кінці 2013 року Янукович різко змінив свою риторику, його не зрозуміли. Більше того, коли людей з українською символікою почали бити тільки через її наявність, народ почав активно обороняти свої права. Ніхто не хотів відмовлятись від того символу, який ще вчора був унікальним виявом національної свідомості, а сьогодні перетворювався в квиток до СІЗО або лікарні. І чим ризикованіше було ці символи носити – тим більше людей робило це. Навіть тоді, коли за це почали вбивати.
Прапор перетворився з модної атрибутики футбольних фанів в ідентифікатор «свій-чужий» - його цінність виросла в рази. Те, що відносно легко далось Україні в перші дні розпаду Радянського Союзу, зараз доводилось захищати всіма силами.
Вдалося. Неймовірною ціною, але вдалося. Відвоювали, захистили.
Зараз Путінська окупація стала третім, завершальним етапом по зміцненню патріотичних почуттів українців. Гімн, герб, прапор - це вже не футбольна атрибутика, не символ політичної свідомості – це межа життєвого простору, з якого нас намагаються вижити, змусивши повернутись в безперспективне минуле.
Швейцарський бренд.
Народ, який ще вчора добродушно усміхався після почутих не зовсім коректних анекдотів про українця, сьогодні сприймає будь-які спроби образити щось українське, як власну персональну образу. Народ, який ще вчора ставився до державного прапора, як до двох рівновеликих шматків жовто-блакитної матерії і асоціював його з фасадами державних установ, офіційними церемоніями та атрибутом незначної кількості українських націоналістів, сьогодні готовий помирати за цей прапор.
Такий вибух українського патріотизму є майже унікальним для Європи – щось подібне можна побачити в Швейцарії.
Про швейцарський патріотизм ходять легенди. Він вже давно став таким же брендом, як швейцарська армія, шоколад, банки та годинники. По суті, завдяки патріотизму та консолідації швейцарців, - ця країна сьогодні стала не тільки еталоном стабільності, зразком високих соціальних стандартів, а й зуміла зберегти свою цілісність.
Відомо, що під час Другої світової війни окупувати Швейцарію готові були і гітлерівська Німеччина, і країни антигітлерівської коаліції, але ніхто так і не наважився цього зробити. Унікальний план оборони «Національний редут» відбив бажання нападати на цю країну, адже план передбачав не тільки оборону, а й повне знищення всього, чим би міг скористатися окупант, а також виключав можливість капітуляції за будь-яких умов. Не піддавались швейцарці і на гітлерівську пропаганду, створивши в своїй країні цілу систему протидії інформаційним наступам під назвою Geistige Landesverteidigung – Духовна оборона.
Але ні система оборони, ні унікальна армія добровольців, ні геніальний державний діяч Анрі Гізан не врятували б Швейцарію, якби її народ, попри колосальну відмінність в етнічному, мовному, історичному складі жителів різних кантонів, не продемонстрував колосальну єдність. Розмовляючи на різних мовах, будучи католиками чи протестантами, швейцарці не смикались в пошуках приєднання до значно сильніших країн тогочасної Європи. Історія не пам’ятає випадків, коли німецькомовний, франкомовний або італомовний кантон захотів би під час війни приєднатися до Німеччини, чи до Італії. І швейцарці не програли. Сьогодні ця маленька країна, попри бідність природних ресурсів, залишається однією з найбагатших країн світу.
А швейцарці залишаються патріотами. Символіку їхньої країни можна побачити всюди – і на маленькому швейцарському ножі або плитці шоколаду, і на лобовому склі проїжджаючих мимо авто, і на флагштоках біля звичайних приватних будинків.

Сьогодні подібні речі відбуваються в Україні. Жителі нашої країни, де б вони не жили, якою б мовою вони не розмовляли, вперто демонструють приклади національної єдності. Швейцарський бренд, який сьогодні відчувається в більшій частині України, дає надію на те, що наша країна має хороше майбутнє. Якщо керівництво країни зуміє скористатися такою чудовою нагодою, то зможе побудувати сильну державу і, подібно Анрі Гізану, зберегти її від серйозних зовнішніх загроз.

Українці Миколаєва не дозволити "путінцям" провести мітинг із закликом припинити АТО

2 червня проукраїнські активісти зібралися біля пам'ятника Героям-ольшанцям на головній площі Миколаєва, щоб не дозволити проросійськи налаштованим миколаївцям провести свій мітинг із закликом припинити антитерористичну операцію на Сході країни.
В акції взяли участь близько 100 українських патріотів.
Багато активістів прийшли на площу у вишиванках і з державними прапорами. Також багато тримали в руках плакати
«Миколаїв за АТО. Україна єдина»,
«Миколаївці за незалежну Україну»,
«Ми проти окупації Росією!».

Потрібно боротись не лише зброєю, а й інформацією – Кабаненко
Заступник міністра оборони України Ігор Кабаненко заявляє, що конфлікт на сході України не можна вирішити лише військовим шляхом. На його думку, він має гібридний характер, бо поєднує протистояння на багатьох рівнях.
«Слід здобути перевагу в інформаційному середовищі. Це такі речі, якими має займатися сектор безпеки і, відповідно, державна політика в цій галузі. Ми повинні використовувати різні демократичні механізми, спираючись на правду, а не на брехню, використовувати правильні технологічні прийоми і способи, щоб мати перевагу. Це питання психологічних операцій, кібернетичної безпеки, економічних та соціальних заходів. Без цього конфлікт буде продовжуватися і буде тривати в замороженому стані», – зауважив заступник міністра.
За словами Кабаненка, слід проаналізувати збройні конфлікти в Іраку, Афганістані й Тунісі. Досвід цих держав допоможе Україні гнучко змінювати тактику бою для досягнення максимального результату.
«Наша ситуація потребує грамотного поєднання м’якої та жорсткої сили. На кожному етапі вирішення такого конфлікту є свої характерні особливості. Це можуть бути етапи втручання, стабілізації та нормалізації. У різний період виступають різні рушійні сили, і тільки враховуючи це можемо отримати результат», – додав він.
За словами заступника міністра, дестабілізація ситуації на сході країни стане «бойовим хрещенням» для української армії і дасть змогу модернізувати військо.

Питання «п’ятої колони» в Україні існує у багатьох структурах – адмірал Кабаненко
Гість «Вашої Свободи»: Ігор Кабаненко, адмірал, заступник міністра оборони України.
Олександр Лащенко: Уряд додатково виділив 50 мільйонів гривень на розгортання частин територіальної оборони по державі. Також українці переказали на потреби оборони вже понад сто мільйонів гривень. І постійно ці внески зростають.
Водночас лунає чимало критики на дії військового відомства України у зв’язку з тим, як чиниться спротив діям озброєних сепаратистів і агресорів. Пане Кабаненко, передусім, що таке територіальна оборона? Про що йдеться?
– Територіальна оборона – це військові формування. Вони належать до Збройних сил України. І це визначено ст. 18 закону «Про оборону України». Є відповідне посилання. Є завдання територіальної оборони, які вони вирішують. Це оборона і охорона державних об’єктів, це залучення до заходів з перекриття державного кордону, це боротьба з незаконними збройними формуваннями та диверсантами і так далі. Тобто там визначений цілий перелік цих завдань.
Ці частини формуються в областях, у кожній області. Є система керування цими частинами. Зараз цей проект розвивається досить активно, тобто йде формування цих частин. Деякі з них вже завершили формування, провели бойове злагодження і мають досить ефективні та активні спроможності.
Звичайно, не все просто. Тому що існують проблеми з забезпеченням. Вони поступово вирішуються. Звичайно, інколи не так швидко, як хотілося б. Тому що ми розуміємо, що ці проблеми забезпечені та створені не сьогодні. Хронічне недофінансування ЗСУ роками. Це, звичайно, питання, які впливають на сьогоднішній стан не лише в частинах територіальної оборони.
Але хотів би відмітити одну важливу річ. Сьогодні у частинах територіальної оборони відкрита можливість всім небайдужим громадян, усім патріотам, які хочуть застосовувати свою енергію, свої знання, свої навики для безпосередньо захисту нашої держави, тобто по-волонтерському принципу, по бажанню прийти на захист нашої держави, то для цього створені всі механізми, механізми через мобілізацію, але якщо це добровільно, і механізм прийняття на службу за контрактом, тобто це дає можливість працювати у досить розвинутому правовому полі, яке має, дає відповідні мотиви і стимули такої служби.
І саме головне. Я хотів би сказати, що ми сьогодні відчуваємо, що величезна кількість громадян приєдналася до цього проекту. Це люди, які насправді є патріотами нашої держави, вони працюють досить активно і досить ефективно для того, щоб набути відповідних саме необхідних при виконанні існуючих завдань в умовах гібридної війни.
І це такі речі, які надихають. І це також спосіб, який дозволяє нам захистити державу, це також такий спосіб, який дозволяє стримувати подальший розвиток ситуації з боку агресора. Тобто це абсолютно доречний, абсолютно працюючий механізм.
– Дивіться, є ЗСУ, є регулярні частини. Вони і були. Там багато критики лунало, проблеми які. Маємо цю ситуацію. Є Національна гвардія, є загони добровольців, «Донбас» той же. А це що? Теж регулярні загони? Про що йдеться?
– Це (територіальна оборона – ред.) складова ЗСУ. Це також частини ЗСУ, які визначені законодавством.
– Вони раніше існували в Україні?
– Звичайно. Вони існували у форматі тих частин, які відмобілізовуються під час відповідних ризиків, загроз, які на сьогоднішній також існують, в першу чергу спрямовані на те, щоб працювати по цих ризиках і загрозах. Але формат їх існував у якості документів. Тобто у разі загрози проводиться відмобілізування, призов громадян і формуються ці частини. Тобто це не нове. Але є декілька нових елементів, які стосуються безпосередньо вдосконалення штатів цих частин, враховуючи реальну ситуацію, залучення добровольців. У нас низка частин, які комплектуються виключно добровольцями. Це такий важливий формат, про який я сказав, про які я сказав, який дозволяє залучити патріотів, громадян…
– Тобто і строковики, і контрактники, і добровольці?
– Ні. Строковики – це окремо. Є частина цих підрозділів, які укомплектовані були раніше. Вони були укомплектовані по мобілізації, тобто за повісткою, яка прибула з військоматів. Але зараз є низка частин, які ми укомплектовуємо. Я ще раз хотів би наголосити, які укомплектовуються добровольцями! Тобто виключно добровольцями в рамках ЗСУ для виконання завдань, які визначені законодавством. Це підрозділи, це частини ЗСУ.
Але хотів би також такий момент сказати, що це дозволяє нам… Ми всі розуміємо, що будь-які збройні зіткнення, військові дії закінчуються, звичайно, миром. І в мирний час це є чудова нагода сформувати таку новітню систему мобілізації, коли ті, хто служив і виконував завдання в цих частинах за добровільним принципом, можуть потім… Це такий аналог швейцарської системи.
Вони потім можуть продовжувати службу за бажанням у резерві. В разі необхідності вони можуть досить швидко відновити боєздатність цих частин. Періодично вони можуть проводити відповідні заняття, збори і так далі. Тобто це такий спосіб знову ж таки на добровільному принципі залучити добровольців.
– Вони вже розгорнуті? Триває їхнє розгортання, виділено на нього 50 мільйонів.
– Частина з цих військових частин вже розгорнута.
– У тому числі на сході України, де триває АТО? Чи ні?
– Частина з цих підрозділів виконує ці завдання, а частина формується, частина проводить бойове злагодження. Існує відповідний графік, відповідна система, як це все робити. І проекція розвивається досить успішно.
– Якою буде оптимальна частина територіальної оборони України?
– Я не хотів би у цьому форматі зараз називати цю цифру. Але хотів би зазначити, що цього достатньо для того, щоб виконувати ті завдання, які на сьогоднішній день є. У тому числі і в контексті стримування можливого нарощування з боку іншої сторони, можливого нарощування своєї присутності або інших агресивних дій.
Ще раз хочу сказати, що це абсолютно доречний формат. За певних умов він досить швидко трансформується, у тому числі і в ту систему, про яку ми щойно вели мову. Тобто мобілізаційна система, нова система мобілізаційного розгортання, якщо буде прийняте таке політичне рішення у подальшому.
– Маємо запитання радіослухача.
Слухач (переклад): Ми всі знаємо прекрасно, що Лебедєв укомплектував весь Генштаб антиукраїнськими генералами. Тенюх пару генералів прибрав, але їх поновили. У вас ні контррозвідки, ні розвідки немає. Пане Кабаненко, коли ви маєте намір розігнати цей антиукраїнський Генштаб так званий?
– Мається на увазі пан Лебедєв, колишній міністр оборони України, який обіймав цю посаду в часи президентства Віктора Януковича.
– Питання гостре. Питання, звичайно, має право на своє існування. Я хотів би сказати, що, по-перше, звичайно, проблеми існують (в Генштабі з антиукраїнськими силами – ред.) на сьогоднішній день, на мій погляд. Ці проблеми потребують свого вирішення. Взагалі питання трансформації ЗСУ і системи управління – це питання, які повинні вирішуватися і вирішуватися не лише в короткострокову періоді. Це серйозні речі, які повинні бути спрямовані на те, щоб, дійсно, наші ЗСУ мали якісні ознаки, національні ознаки, по-друге, щоб ЗСУ були спроможні виконувати поставлені завдання. Тобто це питання доречне.
– А справді, як стверджує наш слухач, досі зберігається засилля, будемо вживати такий термін, «російських агентів» у Міноборони України? Чи це перебільшення?
– Питання «п’ятої колони» існує в багатьох вимірах і у багатьох структурах. Я висловлюю свою особисту думку. Але як людина, яка знаходиться на державній посаді, повинен сказати, що це питання повинні вирішувати компетентні органи. Тобто ті органи, які покликані захищати саме питання безпеки внутрішньої, які опікуються цими напрямками роботи. Вони повинні працювати, на мій погляд, більш ефективно і більш результативно.
Знову ж таки хочу сказати, що це питання досить серйозних і довготривалих стратегій, яке спрямоване на те, щоб сформувати в державі на державних посадах керівників, які дійсно прагнуть створення кращих умов в нашій державі, в країні для людей, у тому числі це стосується і ЗСУ.
– Ви ж заступник міністра оборони і підбираєте собі підлеглих. Чи ні? Крім професіоналізму, Ви ж і на цей головний чинник звертаєте увагу? Щоб були справжні патріоти, а не агенти іншої держави.
– Мною запропоновані певні кандидатури на посади.
Кожний керівник має відповідний обсяг завдань і відповідні повноваження. Тобто це розділені повноваження у тому числі між заступниками міністра оборони України. Хотів би зазначити, що сьогодні на мене покладені повноваження, які стосуються міжнародного співробітництва, повноваження, які стосуються екологічного забезпечення, і деякі напрямки, які стосуються інформаційної безпеки. Тобто по цих напрямках, звичайно, мною пропонуються відповідні пропозиції по призначенню керівників на ці посади.
Моє переконання, що повинні бути люди, які, по-перше, мають гарну освіту, у тому числі закордону, які пройшли, мають відповідний досвід діяльності, які дійсно можуть принести доцільні зміни, серйозні зміни в систему державного керівництва, взагалі питання, які стосуються наших цивілізаційних орієнтирів.
Тому що ми повинні розуміти, що те, що відбувається зараз на теренах України, то це не лише війна Росії проти України, у тому числі це і цивілізаційний конфлікт. І люди, які виходили на Майдан в минулому році і на початку цього року, то саме основна мета цього була – це приєднання до європейських цінностей, це створення країни реально ліберально-демократичної .
– Це включає, до речі, у тому числі майбутнє входження до НАТО? Чи ні?
– Це важливе і серйозне питання, яке неможливо вирішити знову ж таки у короткостроковій перспективі. Чому? Тому що, по-перше, ми повинні отримати суспільну підтримку досить серйозну. Хоча хотів би відмітити, що за останній період кількість прихильників приєднання до євроатлантичної системи безпеки в нашій державі збільшилася досить суттєво.
Тобто це питання у тому числі і технічних речей. Ми повинні не лише розцінювати це як набуття стандартів військових. Ми знаємо, що євроатлантична система безпеки базується і на верховенстві права, на питаннях суспільних стандартів, тобто питання, які стосуються у тому числі економічних, політичних, дипломатичних речей. І багато іншого. Тобто військові аспекти є ключовими, є важливими, але вони також…
– Не на часі поки що, скажімо так.
– Я думаю, що на часі зараз зміцнення співробітництва (з НАТО – ред.), поглиблення співпраці, наскільки це можливо, будування цих відносин на засадах взаємної довіри і взаємної поваги. Ці речі, ці механізми ми повинні використовувати. Я думаю, що з часом це набуде нової якості. Зараз ми повинні працювати по змістовному наповненню, по відкриттю нових програм, по роботі по існуючих програмах. Тобто, звичайно, ми повинні працювати ефективно і результативно.
– Запитання ще одного слухача.
Слухачка: Звісно, що ст. 17 Конституції України забороняє використовувати війська, армію проти народу. А зараз фактично проти 10-мільйонних регіонів використовуються війська. Як Ви чи влада збирається відмитися від цього злісного порушення?
– Хочу уточнити у Вас, шановна слухачко, у чому, на Ваш погляд, виявляється використання війська? Використовуються війська України проти мирних мешканців, як твердить постійно з дня у день російська пропаганда? Чи проти терористів, які захоплюють адміністративні будівлі, заручників, катують їх?
Слухачка: І проти тих людей, які після Майдану, після того, як почали утісняти їх інтереси, стріляти у людей, то просто ці люди на сході взяли зброю захищатися.
– А як Ви вважаєте, закликати до приєднання до іншої держави, то з такими людьми треба тільки мирні переговори вести?
Слухачка: А приєднання насильницьке до ЄС, не питаючи людей, без референдуму, то це теж насильницьке відокремлення. Ви вкрали половину України у тих людей!
– Не будемо дискутувати. Ви маєте право на свою точку зору. Пане Кабаненко, а Ви можете відповісти.
– На сьогоднішній день ми повинні розуміти, що використовує місцеве населення і використовує заборонені прийоми та способи ведення війни, у тому числі і заборонені міжнародними конвенціями, інша сторона. Україна суворо дотримується цих правил, суворо дотримується правил застосування зброї. Вони виписані у багатьох міжнародних конвенціях.
І на сьогоднішній день ми повинні чітко констатувати, що немає з нашого боку під час АТО застосування зброї проти мирного населення, немає застосування зброї проти тих людей.
Вони мають свою точку зору, вони можуть, може, з чимось не погоджуватися, але я ще раз наголошую, що ми повинні розділяти тих, хто зі зброєю в руках знищує, у тому числі прикриваючись мирним населенням, у тому числі громадян, при чому це робиться жорстокими і цинічними методами та способами, які протидіють законній владі.
Тобто вони у всьому світі ідентифіковані як терористи. З терористами є відповідні інструменти, відповідні вже напрацьовані світовим співтовариством методи та способи боротьби. І тут чогось нового привнести неможливо. Там працює мова ультиматумів, мова пропозицій скласти зброю. Якщо цього не відбувається, то проводяться заходи з ліквідації, нейтралізації, локалізації.
Тобто вироблені світовим співтовариством, визначені у міжнародних відповідних конвенціях, у міжнародних документах способи захисту суспільства самого себе. Тобто тут немає з нашого боку ніяких порушень. Це все, що робиться, для того, щоб привнести спокій і стабільність нашим громадянам, щоб дати їм можливість нормально жити, нормально працювати і з впевненістю дивитися у своє майбутнє.
– Запитання ще одного слухача.
Слухачка: Пане генерале, дайте пояснення, чому пояснюють усі телеканали, що у людей, які беруть участь в АТО, у військових квитках нічого не записано про те, де вони перебувають?
І найголовніше. Як відбувається ротація тих, хто перебуває на передовій? Наприклад, учора був сюжет на «1+1» про те, що 39 днів (!) людей ніхто не міняє, вони фактично сплять у воді, невідомо чим харчуються, фактично не мають навіть нормальних засобів зв’язку з тим, щоб їх підтримали тоді, коли їх обстрілюють.
– Я не уповноважений зараз вести дискусії і коментувати позиції заходів, які зараз проводяться в рамках АТО.
Хотів би сказати одне, що заходи, які стосуються забезпечення війська, то ще раз хочу сказати, що проблеми ці виникли не сьогодні, і вони поступово вирішуються.
У тому числі Ви підняли питання щодо забезпеченню засобами зв’язку. Повинен відмітити, що зараз йде нарощування системи зв’язку, у тому числі з використанням новітніх засобів. Вони прийняті на озброєння. І йде поставка їх у військо. Звичайно, по всіх напрямках пріоритетних є ті частини і ті підрозділи, які працюють безпосередньо в районі виконання завдань. Тобто все, що поступає на озброєння або ж на забезпечення військ, насамперед йде туди – саме в райони виконання цих завдань.
– Запитання ще одного слухача.
Слухачка (переклад): Пане генерале, Ви називаєте одну частину воїнів патріотами. Патріоти від слова «patrís» – Батьківщина. А з чого починається Батьківщина у кожного солдата на одній стороні, на іншій? Мені здається, з одного і того ж.
Тому, на мій погляд, на сьогоднішній день не варто тратити величезні кошти, не вартує тратити молоді хлоп’ячі життя для того, щоб олігархат Києва переміг олігархат Донбасу. Мені здається, що вартує покласти гвинтівки і йти на мирні переговори. Це єдиний шлях, про який Ви сьогодні чомусь мало говорите.
– А серед тих «олігархатів», як Ви висловилися, Володимир Путін як третя сторона присутня? Чи вона взагалі не присутня, на Ваш погляд?
Слухачка: А є такий самий олігархат Європи.
– Путін представляє олігархат Європи?
Слухачка: Є олігархат Європи, який підтримує олігархат Києва.
– Росія – представник олігархату Європи?
Слухачка: Я не за олігархат Європи, не за олігархат Путіна. Я за те, щоб ми самі вирішили свої проблеми без допомоги однієї і іншої сторони. Ось така моя точка зору.
Шкода молодих хлопців, які ні за що кладуть свої життя не на вівтар Вітчизни, а на те, щоб олігархат один переміг інший. Давно треба підняти білий прапор і прийти на переговори.
– Будемо білий прапор піднімати?
– У збройних протистояннях не буває якогось третього виміру або якогось вакууму. Тому що, якщо одна сторона піднімає білий прапор, а інша продовжує наступати…
– Ну, в Криму підняли білий прапор.
– Тоді результат відомий.
Те, що стосується переговорів, то, наскільки я знаю, і все, що відбувається зараз, переговори саме з тими людьми, які готові на конструктив, ті, які готові співпрацювати, то це абсолютно нормальна практика, і вона застосовується.
Але ще раз хотів би наголосити, що є ті, хто зі зброєю в руках, з використанням цинічних і брудних підходів та технологій, хто воює з забороненими формами і способами ведення війни, – які переговори? Переговори можуть вестися, коли люди готові до цього, коли люди готові співпрацювати, готові шукати спільні якісь компроміси і так далі. А коли йдуть неприкриті збройні, бойові дії і збройне вторгнення та виконання (знову ж таки хочу зазначити) неприйнятних у всьому світі способів ведення війни, то які переговори? Тут треба вирішувати це питання іншим шляхом, у тому числі з застосуванням військової сили.
Питання полягає у тому, що Україна – це унітарна держава. Це єдина держава. І Україна має всі повноваження і всі права захищати свою незалежність та територіальну цілісність. Тим більше, що з іншого боку це робиться знову ж таки з порушенням міжнародних зобов’язань проти України, з порушенням документів, Гельсінських документів і так далі. Я не хочу повторюватися. Про це вже багато йшлося і багато розмов велося.
Я хотів би зазначити, що в цьому конфлікті переважна більшість країн не лише Європи, а світу, у тому числі члени ООН, підтримують Україну. Тому що Україна веде справедливу, праведну війну за свою незалежність, за своє краще майбутнє і за свою територіальну цілісність. І це принципово!
– Помічник міністра оборони США з питань міжнародної безпеки Дерек Шоллє заявив, що Пентагон виділив кошти на допомогу. Це одна з ілюстрацій до нашої розмови. Буде куди використати. Є певні напрямки, у тому числі ця територіальна оборона. Так?
– Так, звичайно.

Журналисты газет "Донбасс" и "Вечерний Донецк" отказались сотрудничать с пророссийскими террористами

Журналисты  ушли в неоплачиваемый отпуск на неопределенное время. По их словам, сегодня главный редактор газеты "Донбасс" Александр Бриж собрал общее совещание трудового коллектива и поставил перед фактом - террористы Донецкой народной республики  требуют поменять редакционную политику в газете. После этого журналистский коллектив газеты принял решение уйти в неоплачиваемый отпуск, пишут Новости Донбасса.
По словам журналистов, главный редактор аргументировал свое решение тем, что если они будут выполнять условия, выдвинутые сепаратистами, журналисты будут нарушать закон Украины, поэтому коллектив был распущен.
Журналисты также сообщили, что последний номер газеты вместо 16 полос вышел на 8 полосах, и в последнем номере газеты все читатели предупреждены, что пока газета выходить не будет.

Журналисты газеты «Донбасс» сообщили, что аналогичная ситуация сложилась и в газете «Вечерний Донецк», коллектив которой тоже отправлен в отпуск.

Державний департамент США назвав лицемірством ініціативу російської сторони внести на розгляд РБ ООН власний проект резолюції по Україні із закликами про припинення насильства й створення гуманітарних коридорів та звинуватив Москву в розпалюванні нестабільності в регіоні.

З відповідною заявою виступила в понеділок під час щоденного брифінгу речник Держдепартаменту США Джен Псакі.
«Лицемірно з боку російського керівництва закликати до припинення насильства та створення гуманітарних коридорів, коли нерегулярні військові сили РФ потрапляють в Україну з боку Росії, зброя нелегально перевозиться з Росії в Україну, а підтримувані Росією сепаратисти атакують нові цілі, в тому числі, спостерігачів ОБСЄ», – наголосила представник Держдепу.
Вона також наголосила, що Росія не робить нічого, щоб зупинити цих сепаратистів.
Як повідомляв Укрінформ, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров у понеділок заявив про ініціативу Москви внести на розгляд РБ ООН свій проект резолюції щодо України. За його словами, в проекті міститиметься вимога про негайне припинення насильства, початок переговорів з метою забезпечення припинення вогню, а також заклик створити гуманітарні коридори для виведення мирних жителів із зони бойових дій.

Из Крыма вывели еще три судна ВМС Украины
Сегодня из акватории временно оккупированного российскими захватчиками города Севастополь вывели очередную группу вспомогательных и специальных судов Военно-морских сил Вооруженных Сил Украины, которые в марте текущего года были захвачены и заблокированы военнослужащими Российской Федерации.
Как сообщает пресс-служба Минобороны, в первой половине дня в определенное место в нейтральных водах были выведены спасательное буксирное судно "Изяслав", судно контроля физических полей "Северодонецк" и морское водолазное судно "Каменка". В начале второй половины дня, после завершения своего формирования, группа судов отправилась в направлении портов материковой части Украины.
Буксировку "Северодонецка" и "Изяслава" осуществляет морской буксир "Гайдамака", а "Каменки" - морской буксир "Корец" украинских ВМС, которые 20 мая, после разблокировки, так же были выведены из временно оккупированной территории.
Таким образом, на сегодня из оккупированного Крыма в порты материковой части Украины выведено 35 боевых кораблей, катеров и судов украинских ВМС.

Путин потерпел в Украине поражение - румынский эксперт

Директор румынского Центра европейских политик Кристиан Гиня считает, что президент РФ Владимир Путин потерпел поражение в Украине, так как он недооценил ее как государство.
Об этом эксперт заявил в интервью румынскому изданию ziare.com по итогам своей рабочей поездки в Киев и Кишинев, сообщает Укринформ.
«Если внимательно проанализировать украинские события, то можно с уверенностью утверждать, что в Украине Путин потерпел поражение, так как он недооценил ее как государство и не до конца осознал, что Украина - это не Россия», - подчеркнул Гиня.
Говоря о патриотизме украинского народа, эксперт подчеркнул, что именно агрессивные действия России против Украины сыграли, как ни парадоксально, существенную роль в сплочении украинцев, а «Путин практически способствует сегодня формированию сильной украинской нации».
Гиня обращает в этой связи внимание румынской и западной общественности на результаты ряда социологических исследований, согласно которым подавляющее большинство (более 80%) граждан Украины хотят жить в едином государстве.