Первое сообщение в теме :

Позвольте создать и такую тему

ОПГ аятоли Гундяя – за парєбрік!

Запоріжжя, рік від Різдва Христова 2018-й. В труні – тіло дворічного хлопчика, який загинув наглою смертю. Поруч заплаканий батько, мати ридає на колінах, вмовляючи вилупка у чорній рясі справити требу. Для вбитих горем батьків цей старовинний ритуал – єдине, що може хоч якось дати розраду, вселити надію на те що там, по той бік, дитяча душа потрапить у світ добра, що там з нею поведуться краще ніж на цьому грішному світі. Але ні, чорнорясна потвора невблаганна – дитина "нечиста", а батьки її вчинили смертного гріха, найтяжчого гріха у системі цінностей потвори та його хазяїв. Ні, вони не вбивці, не ґвалтівники, не крадії, їхній гріх значно гірший та непростенний – вони УКРАЇНЦІ.
Моя країна тяжко та здавна хвора. По всьому її тілу від Чопа до Краснодону та від Чорнобиля до Ялти розповзлись метастази гидкої ракової пухлини – московського патріархату. Ракові клітини у чорних рясах розсікають вулицями у чорних мерседесах, відпускають гріхи братовбивства блатарям із золотимі фіксами у роті, а за це самі наче фіксами сяють золотом аляпуватих хрестів та швейцарських годинників. Вони не платять податків моїй країні, збираючи з неї шалену данину, принесену забобонними та непросвіченими малоросами, і відправляючи її до казни государєвой у бєлокамєнную столицю. Їхній бізнес, крім торгівлі облудою та шаманського камлання – завозити без мита "благодійні" товари від алкоголю до автівок на сотні мільйонів баксів, і торгувати ними так само прибутково, як вони торгують іменем Христовим, іменем того, хто виганяв торгашів із Божого храму, але ж то було давно, тепер храми належать їхній "фірмі" і мають давати прибуток, а не спасіння. Вони публічно клянуть геїв та розпалюють вогонь ксенофобії, тим часом влаштовують таємні оргії з семинаристами та дають чималий відсоток клієнтури вендиспансерів. Вони взагалі рідко бувають щирими, це б поламало весь їхній бізнес та спосіб життя. Але інколи вони все ж відверті – відверті у своїй лютій, патологічній ненависті до всього українського. Ненависті до нас.
Їхня "церква" востаннє була хоча б сектою більше трьох століть тому, бо потім безбожний та вічно бухий імператор – сатанист Пєтрушка, якого вони тепер кличуть "великим", вчинив з цією сектою як вона того заслуговувала: розігнав під три чорти патріархію та загнав попиків до "Священного синоду" - цілком офіційного департаменту в державній машині Російської Імперії. З того часу вся московська псевдоцерква жодного дня не була зібранням вірян, вона була, лишалась та назавжди приречена бути гвинтиком у державнй машині. Машині чужої нам окупаційної держави. Цей "гвинтик" освічує ядерні "Іскандери", за маршовими колонами окупаційних російських військ везуть їхні пересувні часовєнкі, які цілком відверто виготовляються оборонною промисловістю РФ разом зі зброєю.
Ворожа держава міняла прапори та назви – її гвинтик так само змінював свою потворну личину на "оновлену", спершу прославляючи "самодєржавіє та народность", а потім так само обслуговуючи нову червону імперію. Щонайменше останніх чотири покоління в цій структурі працюють виключно "за сумісництвом", одночасно з роботою у "органах", і посади у церковній ієрархії вповні залежать від отримання чергового звання. Ми сміялись, коли у далеких 80-х Войнович вивів гротескний образ "митрозамполіта отця Звєздонія" - аж он в наш час у так званій "Православній парламентській асамблеї" від україни головним захисником православія виступає Компартія Симоненка, а у метрополії разом з корогвами носять ікони товариша Сталіна. У сучасній гібридній Росії вчергове "оновлена" московська патріархія нарешті отримала такі можливості, про які могла тільки мріяти при царє-батюшкє: вона разом з усім колишнім радянським КГБ трансформувалась у повністю захищене від закону мафіозне угрупування. Московська патріархія – це давно вже типове "ОПГ" - "організованная прєступная группіровка", яка перекачує мільярдні потоки "чорного" бабала, притому прикрита державою та спеслужбами, разом з якими вона творить химерний світ Мордору за парєбріком.
У мене виникає питання: скільки ще ми будемо терпіти це злочинне угрупування на нашій території? На нашій землі вони освячують зброю терористів ДЛНР, незрідка самі в рясах стоять на блок-постах "самих народних у світі республік", а в часі Майдану саме під їхнім прикриттям формувались банди тітушні, і саме лаврські попи навчали їх ненависті до нас та давали індульгенцію на вбивство беззбройних українців, а одеський "єпископ" Агатангел долучився до спроби путчу 2 травня 14-го. Не вперше і не в останнє – так само московські попики благословляли на різанину "хохлів" і армію Петра під Батурином, і булкаківську "бєлую гвардію", і радянський ОМОН. Вони завжди були та будуть ворогами нашої нації, їхнє несприйняття всього українського має глибинний, біологічний характер. У церквах, збудовних нашими предками – українцями, вони щодня співають прокльони всім українським лідерам від Мазепи до Бандери, і вчать свою паству ненавидіти нас та поклонятися "руцкому міру". Ми ніколи не позбудемось ні агентури ФСБ, ні російської мафії, поки гратимемось у толерантність із найпотужнішою агентурною мережею РФ – мережею псевдоцерков московського патріархіту.
Коли я пишу ці рядки, у Ірані тисячі повстанців кидають виклик владі бородатих мафіозі – аятолл, які так само під прикриттям віри викачують зі свого народу мільярди, і зовсім не випадково є найбільш надійними союзниками Кремля. Персидська молодь виходить на вулиці, і бороди мул трусяться від страху. Тим часом мої земляки несуть під двері гундяївських псевдоцерков ляльки та цукерки, у сподіванні пробудити совість нечестивців. Люди, прозрійте – там нема та ніколи не було ні совісті, ні честі, ні людяності, ні віри! Замість них – лише знак бакса у брехливих заплилих жиром свинських очицях, бандитська "потрібні номери" у золотих телефонах та схована у найглибшій кишенці службова посвідка ФСБ. До кого ви звертаєтесь з закликом бути людяними?! До служителів найбільш нелюдського режиму за всю історію?! До платних агентів гидотної людожерської імперії?! До "братви" з організованого гебешниками чорнорясного ОПГ?! Може досить нарешті бути лохами та терпилами, може досить принижувати себе перед потворами?! Може, прийшов час говорити з виродками тою єдиною мовою, яку вони розуміють та поважають – мовою сили?!
Коли ми нарешті викинемо з нашої країни чорнорясних мул аятоли Гундяєва?! Бо поки ми цього не зробили, ця країна не зовсім наша, ракова пухлина московської псевдоцеркви, а насправді найдавнішої московської спецслужби, труїть її зсередини та точить як шашель дерево. У пропаганді тих самих іранських аятол є влучний образ – своїх зовнішніх ворогів вони ділять на "Великого Сатану" та "малого сатану". Час збагнути, що підстаркуватий пітерський кагебешник Пу – це "малий сатана", один з тисяч, породжених системою, а "Великий Сатана" - це московська патріархія, спрут, який століттями душить все, до чого дотягується, і задушивши тягне до провалля "руцкого міра".
Час очистити храми, збудовані нашими предками, від окупаційної агентури та бандитів у рясах. Час рішучої хірургії – або ми виріжемо ракову пухлину московської псевдоцеркви з тіла нашої нації, або ця пухлина її знищить. Нема чого гратись у толерантність з чужої агентурою – тут не йдеться про віровизнання чи релігійні почуття, це взагалі не про віру, це виключно про оборону та безпеку. Організоване злочинне угрупування генерала КГБ Гундяєва має були ліквідоване в Україні, це війна країни з мафією та ворожими спецслужбами, а не справи божественні.
Вимагаємо від Верховної Ради негайного ухвалення закону про заборону московського патріархату в Україні, ставимо цю вимогу до числа найперших на всіх віче, мітингах, демонстраціях. Пишемо кожний своєму депутатові, до приймалень всіх парламентських партій. На рівні громад – ініціюємо голосування про перехід громад до українських церков.
Ну і нарешті пригадуємо досвід 90-х, коли питання приналежності храмів українцям або московитам вирішували рішучі чоловіки – активісти та бійці УНСО з нашого боку, і ОМОНівці та кримінальні банди з боку московитів. Саме так встановився нинішній несправедливий розподіл громад та храмів, жодна церква не дісталась нам, українцям, без бою та протистояння; тоді сил вистачило лише на третину приходів, решта лишилась під ОМОНівсько- бандитською "кришею". Але ж хіба зараз час не змінився? Невже наша війна не зробила нас достатньо сильними, щоб нарешті зачистити свій тил від банди Гундяя?
Цей рік має стати роком нашого екзорцизму. "Великий Сатана" має бути вичавлений з України, раз і на завжди. Більше ніколи заплакана українська мати не повинна стояти на колінах перед чужинською чорнорясою наволоччю. Досить заплаканих ляльок та інших доказів нашого безсилля перед москальським ґвалтом. Замість ляльок та цукерок – гранати та коктейлі, освячені нашим праведним гнівом, ось з чим треба приходити до москальских окупаційних "приходів". Хай огидний випадок у Запоріжжі нарешті розбудить нас від лінивого толерантного сну, дзвони Запоріжжя мають бити в наших серцях, допоки останній бандюк з ОПГ Гундяя не буде викинутий з України за порєбрік, на заслужену пенсію від ФСБ. І тоді в українських церквах поминатимуть їх справжніх будівничих – наших предків, та відслужать треби за всіма вбитими московською імперією.
З Різдвом Христовим, Українці!

Євген Дикий, екс-доброволець "Айдару"

Почему не стоит стучать в сердца и двери священников УПЦ МП

Есть старая логическая задачка. Если розы - это цветы, а некоторые цветы, как известно, быстро вянут, то будет ли верным утверждение: некоторые розы быстро вянут?
Верный ответ, который дают только 8% респондентов - нет, утверждение неверно. Потому что в изначальной посылке о "некоторых цветах" не сказано, что среди них есть такой вид, как розы. Нарушен принцип достаточности изначально заданных данных. Задачка про розы вспомнилась мне в связи с очередным скандалом вокруг Украинской православной церкви московского патриархата.
В канун Нового года в Запорожье 39-летний мужчина выбросился из окна 8 этажа, упав на двухлетнего ребенка. Мальчик и мужчина скончались на месте. Позже, служитель Украинской православной церкви Московского патриархата отказался отпевать ребенка, когда стало известно, что его крестили в церкви Киевского патриархата. В другом храме УПЦ МП перед родителями погибшего мальчика просто закрыли двери, попросив их покинуть территорию. Уже в разгар скандала, когда возмущенная общественность разрывала Facebook гневными постами, митрополит Запорожский и Мелитопольский Лука (УПЦ МП), вместо того, чтобы проявить сострадание, поддержал своего священника, сообщив что его подчиненный поступил правильно. В итоге на похороны приехал священник из церкви, где крестили погибшего мальчика. Он и совершил обряд отпевания. Причем тут розы, спросите вы. История чудовищная, а вы о цветах. Розы тут совсем не причем. Суть о логике и логических ошибках, которые приводят к нерациональному поведению.
Московский патриархат добавил убитым горем родителям седых волос только потому, что погибший мальчик был крещен в Киевском патриархате. УПЦ МП - это филиал РПЦ имени Путина-Гундяева, давно ставший мощнейшим идеологическим орудием страны-агрессора против украинских граждан. Здесь можно вспомнить о том, что священнослужители Московского патриархата принимали активное участие в попытках демонтировать украинскую государственность на Донбассе и в Крыму. Таковы изначальные факты. Ошибкой же является то, что отказ совершить над мальчиком обряд отпевания, патриотическое общество объясняет ненавистью всего московского ко всему независимому украинскому. Церковь - это не вера. Это религиозный институт, который использует веру в качестве основного своего орудия производства.
С точки зрения УПЦ МП киевский патриархат - это раскольники-еретики. Мы можем сколько угодно возмущаться и убеждать друг друга в том, что за непризнанием украинской церкви стоят имперские амбиции и политическая воля Кремля, но факт остается фактом. Киевский патриархат не признан православным миром. Для священника Московского патриархата, крещение в киевской патриархии - это самозванный обряд, лжеритуал, если хотите. Исходя из того, каких принципов придерживается Московская патриархия, для пришедшего на похороны священнослужителя погибший ребенок был некрещенным вообще. Таковы правила этого религиозного института. С ними можно не соглашаться. Но им нельзя противостоять с помощью патриотических постов в Facebook.
Ошибка озабоченной общественности состоит в убеждении, что идеологического и цивилизационного противника можно перевоспитать с помощью народного порицания. Нет, нельзя. Пора научаться отличать изначально враждебные всему украинскому правила Московского патриархата от антиукраинской позиции отдельных любителей "русского мира". Отдельного человека можно переубедить. Институт - никогда.
Те, кому претят московские попы и их порядки, могут найти для себя другой религиозный институт, который бы отвечал бы их принципам и ценностям. В этой истории храм закрыл двери перед родителями убитого ребенка, сославшись на то, что в их понимании мальчик некрещен, поэтому не может быть погребен по христианскому обряду. Священники имеют право поступать таким образом. Скажу даже больше. Они не имеют право поступать по-другому. В этой истории не достает одного очень важного изначального факта. Украинское государство, украинская церковь, украинский смысл - это не про догматы. Это про свободу.
Свободный человек потому и свободен, что он имеет возможность никогда не стучать в двери храма, где у него в минуты скорби требуют аусвайс с большой двуглавой печатью.
УПЦ КП - дает нам с вами такую возможность. Быть в украинском праве на украинской земле.

Лариса Волошина, український журналіст, публіцист

Українська церква - мати російської!

Про це заявив член Святого і Священного Синоду Вселенського патріархату митрополит Елпідофор
"У випадку з українською церквою принаймні парадоксальним і викривленим є твердження будь-кого про те, що церква у Москві є матір'ю церкви України. Якраз навпаки. Московська церква є дочкою української церкви, яка - українська церква - є дочкою Вселенського Патріархату", - сказав він.
"Знаєте, що християнізація (хрещення) Русі (росів) - не росіян, адже, як відомо, Київська Русь - це інше, тобто сьогоднішніх українців, - сталася за Володимира, з його зверненням. Тобто юрисдикція Вселенського патріархату - це Україна, це Київ, а отже й мати-церква", - наголосив митрополит Елпідофор.
Під час інтерв'ю російський журналіст заявив, що "України не було" під час хрещення Київської Русі, на що митрополит відповів, що це не важливо, оскільки географічно це та ж територія:
"Можливо, називалася інакше, але ми говоримо про ту саму землю, принаймні про ту ж географічну територію. Так, української церкви матір'ю є церква в Константинополі, а московської церкви матір'ю є церква в Києві", - додав він.
Митрополит наголосив, що надавати автокефалію може виключно Константинопольський Синод і Вселенський Патріарх.
"Патріархат Росії, Румунії, Болгарії, Сербії, Грузії, всі ці церкви прийняли власну автокефалію і патріархальний статус від Вселенського Патріархату, не було спільних підписів інших церков, не було жодного спільного прийняття рішень", - підсумував він.

В чому полягає таємниця непереможності та незламності українців

ДУХОВНІСТЬ! ЧЕСТЬ! ЗВИТЯГА!
- Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі…. (Мт.14:15) - звертаються учні до Ісуса.
І дійсно, народ був стомлений, терпів від спраги та потребував поживи.
Український народ віками також томиться від “спраги” та потребує поживи. І століттями, як по чужині, так і по "нашій та не своїй землі" (Тарас Шевченко) скитаються сини та дочки України. Шукають змоги, щоб втамувати “спрагу” гострого відчуття потреби СПРАВЕДЛИВОСТІ та подолати “голод “ у пошуках ПРАВДИ БОЖОЇ для свого народу.
- Не потрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! (Мт.14:16).
Такими словами Христос підбадьорює своїх учнів та водночас словами святого Євангелія, ніби звертаючись до всього Українського народу. Особливо до тих, кому Господь доручив надзвичайну місію: іноді навіть ціною власного життя боронити свій край та відновити віру у свідомості народу. Віру у Справедливість, Правду та власні сили.
Не завжди радо віддається людина на промисел Духа Святого. Іноді вагання, сумніви та недовіра стають перепоною.
- Не маємо чим нагодувати, тут є тільки п'ятеро хлібів й дві риби. (Мт.14:17) – недовірливо звучать слова учнів.
- Хіба ми зможемо щось змінити? Та що від нас залежить? Хіба на нас зважатимуть "князі" світу цього? – лунає вагання та розпач вже з вуст нашого народу.
І здається, ніби оте "місце пустинне", що згадується у Євангелії, стало основою свідомості суспільства. На перший погляд здається, ніби пустота, і нав'язаний комплекс меншовартості остаточно зруйнували внутрішній дух Віри та Звитяги Української нації.
- ... І взяв Він п'ятеро хліба й дві риби, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні – народові. І всі їли й наситились, а зі шматків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... Їдців же було мужа тисяч із п'ять, окрім жінок і дітей.(Мат. 14:19-21)
Учні, дивуючись, ще більше укріпились у Вірі. Натхненні чудом Спасителя ще ревніше пішли за ним.
Як через ламання Спаситель помножує хліби, так через Благодать Духа Святого помножує відвагу та ревність у серцях тих, хто в Любові та Жертовності наслідує Його в наші дні. Тих, хто готовий принести найвищу жертву – своє життя – во ім'я Перемоги і Торжества Божої Правди на Святій Українській землі, у серцях Українського воїнства. І щедро родить, помножуючи своїх героїв, Українська земля. Сягаючи корінням у глибину тисячоліть, проростає із сердець героїв могутнє дерево славного Українського роду.
Щедро, рясніючи плодами Чину боротьби та Перемог, втамовує і "голод", і "спрагу" нашого народу – відновлює дух Віри та Свободи.
Століттями чужинці дивувалися неповторній Звитязі Українського воїна. Варто пригадати блискучу перемогу козацтва під керівництвом Богдана Хмельницького та отамана Івана Сірка по взяттю за лічені дні фортеці Дюнкерк, що була захоплена іспанцями, і котру понад десять років не могла відбити французька армія.
Чи то слова сказані Шарлем де Голлем:
– Якби я мав таку армію, як УПА, німецький чобіт ніколи не топтав би землі Франції.
Та й у наші дні на початку війни на сході, в час, коли Українська армія перебувала у напівзруйнованому стані, колишні студенти, інтелігенція та прості хлібороби, об’єднавшись у добробати, не маючи належного озброєння та амуніції, дали достойну відсіч, до зубів озброєній, вишколеній московській орді.
Так і сьогодні, коли за короткий термін, за підтримки цілої армії злагодженого волонтерського руху, Українська армія перетворилася на одну з найбільш боєздатних та дієвіших, Український народ не припиняє дивувати світову спільноту своєю злагодженістю та звитягою.
То в чому ж полягає таємниця непереможності та незламності Українського козацького духу протягом цілих віків аж до сьогодення?
Духовність, Віра, дух Свободи та гостре відчуття потреби боротьби за Справедливість – ось вони - фундаментальні камені нездоланності Українського козацького духу.
Пригадаймо собі відгуки сучасників про духовне життя Запорожців: під час посту Січ нагадувала величезний монастир, а курені - своєрідні келії, де мерехтіли лампадки, витав запах ладану та панував дух молитви.
Чи з яким трепетом душевним чубаті, кременочолі запорожці у своїй січовій церковці на молебнях просили благословення у Богородиці перед походом чи приносили подяки по завершенні його.
А вже у дрімучих Карпатських, непрохідних Волинських лісах, де на якомусь старезному пні перетвореному на тимчасовий престіл перед лавами суворочолого воїнства УПА служили святкові та недільні літургії бувалі фронтові капелани. У вись підносилась молитва, і Віра, віра у Христа та правоту Визвольної боротьби, надавала наснагу та сили до подальшої боротьби і Перемог.
Також і сьогодні: з якою обережністю прикріплюють до бронежилетів вервички наші воїни, з якою радістю зустрічають на бойових позиціях своїх капеланів!
А настільки щирою та справжньою є молитва там, де свистять кулі та вибухають міни і снаряди. Молитва, на котру, немов у бліндажах духовних, частенько збираються побратими різних конфесій, а то й віросповідань.
Молитва за Перемогу, за Україну, за побратимів, за Майбуття.
Хочу навести один із таких прикладів. Посвячуючи Великодні кошики воїнам по лінії фронту (за кошики як правило слугувати бойові шоломи чи скрині з-під боєприпасів), ми зайшли на передові позиції 10-тої окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ.
Освятивши паски, промовивши слово науки та благословивши воїнів, я продовжую розмову з ротним, це Максим Ємець, мій земляк – Березун. Цей молодий за віком але зрілий за помислом бойовий офіцер залишає неповторно-позитивні враження від розмови з ним.
Неквапно розповідає, як про проблеми, так і про досягнення, ознайомлює із подробицями фронтового життя їхнього бойового товариства.
– Отче, хочу Вам дещо показати та попросити про послугу - якось поспіхом, ніби чогось устидаючись, мимоволі промовляє допоки підходимо до одного з бліндажів.
– Ось! – і з якоюсь особливою благоговійністю Максим знімає з центральної полиці бліндажа невеличку ікону Димитрія Солунського. – Я її знайшов ще в далекому 2015-році, на місці вщент снарядами розбитої каплички неподалік від Дебальцевого...
Вона єдина, що там було вціліло... З того часу вона завжди зі мною, молюся і я, і хлопці. Господь, за молитвами святого Димитрія, завжди оберігав нас, а зараз ми збираємось на ротацію, тож я хочу передати її Вам до храму.
І розповідь бійця, і сам акт, спонуканий глибокою вірою, розчулив мене до глибини душі.
Тож, коли через певний час я побачив його разом із нареченою у себе у храмі на святій літургії, радості від зустрічі, здається, меж не було.
Тримаючи в руках посеред храму цю новітню святиню та символ Віри і Боротьби Українського козацтва, славний воїн Максим Ємець під час молитви підніс ікону до благословення свяченою водою. Відмовивши Вервицю Перемоги, встановили її на чільному місці.

І вже у близькому часі вона буде прикрашена своєрідним кивотом у фронтовому стилі.
Якийсь особливий сакральний зміст відчувається у всій цій події, адже знаходитись ікона буде у храмі Всіх Святих Українського народу - а саме їх та самого Христа наслідують наші воїни, захищаючи свій народ.

Більше того, фундамент храму був освячений саме в цей день, у день, коли свята церква поминає святого Димитрія Солунського. Тож знаменно, що з фронту ікона примандрувала саме до нашого храму, адже Чином своєї Боротьби та героїчно пролитою кров'ю наше воїнство освячує фундамент майбутньої, Великої Могутньої Української Держави.
СЛАВА ХРИСТУ - СЛАВА УКРАЇНІ!

Вселенський Патріарх Варфоломій: Кінцева ціль – дарувати Українській Церкві автокефалію

У дні святкування 1030-річчя хрещення хрещення Київської Русі - України Президент Петро Порошенко зустрівся з делегацією Вселенського Патріархату, яка прибула в Україну для участі у святкових заходах з цієї нагоди.
Глава держави висловив вдячність Його Всесвятості Патріарху Варфоломію «за постійну турботу Матері-Церкви про віруючих українського народу, який переживає непрості часи агресії проти нашої держави з боку Російської Федерації, у зв’язку з незаконною анексією Криму».
Петро Порошенко також висловив вдячність за позицію щодо Української Церкви. «Для більшості українців є дуже важливими слова Його Всесвятості про те, що Україна не є канонічною територією російської православної церкви. Що передача в 17 столітті контролю Москві відбувалася в неканонічний спосіб. І так само, як і ми, Його Всесвятість вважає нашою Матір’ю-Церквою саме Константинопольський Патріархат», - наголосив Президент.
Глава держави також подякував представникам Вселенського патріархату за те, що вони розділили святкування такої важливої для українців дати разом з нашим народом. «Дуже дякую вам за цю молитву. Дуже дякую за підтримку нас. Дуже дякую, що завтра ми будемо спільно святкувати цю важливу річницю», - сказав Глава держави.
«Ми впевнені в тому, що ці молитви і ці слова зараз допомагають нам об’єднати людей. Допомагають нам, щоб кожен українець знайшов свою дорогу до Бога», - додав Петро Порошенко.
Глава держави подякував за такий важливий сигнал, благословення України і підтримку. Президент зазначив, що Україна сподівається на рішення про надання Томосу. «Це історичний момент для України і української церкви повернутися в лоно Церкви-Матері», - підкреслив Петро Порошенко.
Представник Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія митрополит Гальський Еммануїл наголосив, що від імені Його Всесвятості делегація Патріархату сьогодні перебуває в Україні. «З великою приємністю я передаю Вам послання від Його Всесвятості», - сказав він.
Єпископ Едмонтський Української православної церкви в Канаді Іларіон зачитав послання Патріарха Варфоломія, який відзначив важливість хрещення Святого Володимира від Першопрестольної церкви Константинополя в метрополії Херсонесу та хрещення України-Русі. «Новохрещений народ увійшов під духовне керівництво, нестримну турботу і церковний покров церкви Константинополя через створення митрополії Київської і всієї Русі, яка стала шістдесятою метрополією Вселенського Патріархату», - йдеться у посланні.
У посланні Вселенського Патріарха наголошено: «Визнаючи високу відповідальність першопрестольної Константинопольської Церкви, яка ніколи не переставала і не змирялася перед незаконними і неканонічними ситуаціями, які потрясали природне функціонування православної церкви і в ці відповідальні часи вона взяла на себе ініціативу відновити єдність православних віруючих України з кінцевою ціллю дарувати українській церкві автокефалію».

Камчатка и Владивосток: иеговисты арестованы!

В Камчатском и Приморском краях возбуждены три новых дела против иеговистов!
На Камчатке дело открыто против жителей ЗАТО Вилючинск 56-летнего Михаила Попова и его жены Елены Поповой. Обоим супругам вменены часть 1 статьи 282.1 (организация экстремистского сообщества; от 6 до 10 лет колонии) и часть 1 статьи 282.2 УК (организация деятельности экстремистской организации; санкция та же). Как можно предположить, по первой из статей квалифицированы эпизоды, которые датируются временем до запрета Управленческого центра свидетелей Иеговы, а по второй - последующие.
Делом занимается следователь горотдела СКР подполковник юстиции Виктор Ушакевич!
Утром 30 июля десятки вооруженных спецназовцев ФСБ в балаклавах провели обыски в домах и машинах нескольких местных жителей. В обысках также принимали участие полицейские: один из них продемонстрировал удостоверение на имя майора полиции Сутягина!
Некоторое время после этого местонахождение Поповых оставалось неизвестным. Поскольку супруги держали дома животных, друзья Поповых зашли к ним в квартиру и обнаружили там следы обыска. Позже выяснилось, что верующие отправлены в ИВС. Назначенный адвокат рекомендовал передать для задержанных одеяла и теплые вещи.
В среду, 1 августа, судья Вилючинского горсуда Надежда Хорхордина отправила Михаила Попова в СИЗО до 24 сентября. Между тем слушания об аресте Елены Поповой Хорхордина отложила, продлив ей срок задержания еще на 72 часа.
Между тем 30 июля судья Первореченского райсуда Владивостока Ольга Барабаш арестовала на срок до 27 сентября иеговиста Дмитрия Бармакина. 44-летнему верующему предъявлено обвинение по части 1 статьи 282.2 УК!
Бармакин - житель аннексированного Крыма. Некоторое время назад он приехал в Находку, чтобы ухаживать за заболевшей 90-летней тещей. 28 июля в квартиру ворвалась группа вооруженных силовиков в масках. Бармакина и его жену Елену задержали и привезли в столицу региона. Супругу верующего вскоре освободили, пригрозив при этом, что она "будет следующая" и "пойдет под арест вслед за мужем"!
Дело было открыто накануне обыска, 27 июля. Занимается им следователь отдела СКР по Первореченскому району Владивостока Г. Тарасенко!
Это уже третье дело иеговистов в Приморье. Первое было возбуждено еще в апреле; его, в отличие от дела Бармакина, ведет не СКР, а региональное УФСБ. По делу арестован 42-летний Валентин Осадчук; ему вменена часть 2 статьи 282.2 УК (участие в деятельности экстремистской организации), предусматривающая от 2 до 6 лет колонии. Еще две фигурантки, имена которых не уточнялись, находятся под подписками о невыезде. Одной из этих женщин 83 года, другой - 66!
О втором приморском деле свидетелей Иеговы стало известно лишь 1 августа, хотя обыски по нему прошли в поселке Раздольное Надеждинского района еще 19 июля. Это дело расследует Надеждинский райотдел СКР.
Ворвавшись в одну из квартир в Раздольном, вооруженные силовики в масках ударили 75-летнего хозяина в лицо, а затем с криком "Лежать!" скрутили ему руки за спину! В другой квартире кроме хозяйки находились как минимум семь человек в возрасте от 70 лет; некоторые - инвалиды. Когда силовики вломились туда, одной из женщин стало плохо. Скорая забрала ее в реанимацию.
В числе участников этих обысков были лучшие из лучших: следователи А. Сендзюк и Д. Шевченко, оперативник ФСБ Н. Беляев и оперативник неустановленного пока силового ведомства Александр Жертовской!
Визитеры изъяли у верующих мобильники, планшеты и компьютеры! Далее граждан до поздней ночи допрашивали в райотделе СКР в селе Вольно-Надеждинское.
Квалификация дела не уточняется. О задержаниях и привлечениях в качестве подозреваемых также не сообщается.
Ранее "экстремистские" дела против свидетелей Иеговы были открыты в целом ряде других регионов Дальнего Востока: Еврейской автономной области, Магаданской области (одного из фигурантов этого дела арестовали в Хабаровском крае), Якутии и Амурской области. Таким образом, из девяти регионов Дальневосточного федерального округа мы до сих пор не сообщали о преследованиях иеговистов в двух: в Сахалинской области и на Чукотке.

Глава УГКЦ закликав відмовитись від зрубаних живих ялинок

Блаженніший Святослав звернувся до вірних УГКЦ і всіх людей доброї волі з проханням відмовитися від встановлення в домівках з нагоди Нового року та свята Різдва Христового зрубаних живих ялинок.
Мета його заклику: прекання довкілля та збереження дерев, які часто зрубують у браконьєрський спосіб. Про це повідомив департамент інформації УГКЦ.
“Уже третій рік поспіль в Україні проводиться безтермінова акція “Посади дерево миру”, яку започаткувало Бюро УГКЦ із питань екології за підтримки Мінприроди. Її мета — привернути увагу громадськості до екологічних проблем, спричинених війною на Сході України, єднання в молитві за мир та об’єднання зусиль для збереження і примноження природної спадщини Творця. Крім того, ця ініціатива, яку на регіональному рівні координують єпархіальні та екзархальні референти Бюро УГКЦ з питань екології, є важливим інструментом нової євангелізації”, — йдеться у зверненні Глави УГКЦ.
У повідомленні зазначено, що за статистикою Мінприроди під час п’яти хвиль згаданої акції було висаджено сотні тисяч плодовитих і декоративних дерев: “Одночасно щороку напередодні Нового року та Різдва Христового в Україні, навіть за найбільш скромною статистикою, зрубують понад мільйон хвойних дерев (з яких більш від половини — у браконьєрський спосіб). Значну частину з цих дерев, на жаль, можна побачити в різдвяний час у наших храмах”.
Вирішенням цієї проблеми і гарною альтернативою можуть стати живі хвойні дерева, висаджені поблизу церков та шкіл.
“Бюро УГКЦ з питань екології просить благословити і підтримати на загальноцерковному, єпархіальному, деканальному та парафіяльному рівнях його ініціативу щодо висадження біля наших храмів хвойних дерев — символу миру з Богом Творцем і всім Його створінням. Мінприроди готове підтримати здійснення цієї ініціативи в рамках подальшого розвитку Всеукраїнської безтермінової екологічної акції “Посади дерево миру”, надаючи саджанці відповідних хвойних дерев, які Бюро УГКЦ з питань екології буде пропонувати душпастирям  для висадки біля храмів через Міжєпархіальну екологічну мережу УГКЦ (єпархіальних та екзархальних екореферентів)”, — повідомляється у заклику-посланні.
У документі стверджується, що така акція плекає нову християнську та суспільну культуру екологічної відповідальності щодо збереження і примноження природної спадщини.

Вселенський патріархат затвердив текст Томосу і статуту Української церкви

Вселенський патріархат прийняв остаточне рішення про надання автокефалії Українській православній церкві.
Проект статуту й текст Томосу були затверджені на священному Синоді у четвер, 29 листопада, в Стамбулі (Туреччина), розповів під час брифінгу президент України Петро Порошенко.
"Прийняте історичне рішення про створення автокефальної Української православної церкви. Затверджено текст Томосу про надання незалежності Української церкви. Також прийняте рішення про скликання Об'єднавчого собору. Дату його проведення незабаром оголосить Вселенський патріарх Варфоломій", — підкреслив президент на брифінгу.
"Москва, держава і російська церква — ФСБшники і церковники, хто в погонах, хто в рясах, хто в хрестах, хто в лампасах, — не боялися ніякого гріха, аби тільки зірвати це рішення. Але Господь був із нами, тому що ми ведемо правильну боротьбу за нашу незалежність і Томос — це історична подія на цьому шляху", — додав Порошенко.
За словами радника президента, директора Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленка, Вселенський патріарх Варфоломій передасть Томос про автокефалію особисто обраному предстоятелю УПЦ, тому текст поки не публікується.
"Предстоятель у Стамбулі незабаром після Собору отримає із рук Вселенського патріарха Томос. Саме тому це зараз не є публічним документом, оскільки його передають обраному предстоятелю", — пояснив він.
Павленко додав, що затверджені пропозиції до статуту церкви підготовлені на підставі положень Томосу і будуть представлені на розгляд Собору в грудні.