Первое сообщение в теме :

Город - это не только дома и улицы.
Город - это его жители.
Какие люди - такой и город.

Как защитить своего ребенка от похищения

Дети в своем большинстве не знают, как вести себя в опасных ситуациях. Поэтому им необходимо доступным языком пояснить некоторые правила безопасности.
Эти простые правила стоит постоянно проговаривать с ребенком, а также разработать семейный план действий во время опасных ситуаций. Кстати, их рекомендуется доносить в игровой форме.

Чому не треба примушувати дітей ділитися іграшками

Дуже часто основною причиною дитячих сварок є іграшки. Діти не завжди хочуть ділитися своїми речами, і це часто призводить до конфліктів. На жаль, батьки часом нічого з цим зробити не можуть.
Це питання вивчали британські вчені. Вони довели, що небажання дитини ділитися чимось з оточуючими позитивно впливає на наявність можливості самостійного вибору.
Вчені стверджують, що діти без особливих проблем діляться іграшками, якщо у них є можливість вибору. Так як дитина сама може вирішити - ділитися іграшкою чи ні, вона дізнається нове почуття - радість від того, що вона щось подарувала або чимось поділилася. Відповідно, дитина вчиться бути щедрою.
Якщо ж батьки намагаються змусити ділитися чимось, то у дитини, природно, виникає абсолютно протилежне бажання в знак протесту.
Але врахуйте, що будь-яке його заохочення або винагороду з боку батьків за таку щедрість може привести і до протилежного результату - відмови ділитися взагалі. Пояснюється це тим, що у свідомості дітей така "компенсація" за щедрість закріплює образ, що сам акт щедрості - щось неприємне, оскільки батькам доводиться винагороджувати за цей вчинок.
Своє припущення вчені перевірили, провівши цікавий експеримент. Дітей у віці від 3-х до 5-ти років розділили на три групи. Їх всіх познайомили з однією і тією ж іграшкою - плюшевим ведмедем. І трохи пізніше попросили поділитися з ним наклейкою.
Дітям з першої групи дали вибір: поділитися або залишити наклейку собі. У другій групі треба було поділитися з ведмедем або з кимось іншим, і в третій - діти повинні були обов'язково поділитися.
В результаті - в першій групі віддали наклейок більше, ніж будь-хто інший.
Таким чином, вчені зробили висновок: якщо дитина самостійно приймає рішення про те, чи варто ділитися чи ні, тоді в майбутньому це повинно позитивно позначитися на такій її якості як щедрість.

10 цитат о детях и родителях

1. Родители должны относиться к своему ребенку как к человеку, то есть дать ему почувствовать, что он человек. Задача, безусловно, очень сложная, но, пренебрегая ей, можно поставить ребенка на фальшивый путь.
2. Необходимый элемент – это воспитывать ребенка в атмосфере тепла и мудрой любви. Дети, которые этого не получили – это те, которые так или иначе убегают из дома и бродят по улицам наших городов.
3. Несчастен тот ребенок, между отцом и матерью которого есть постоянное несогласие и непонимание, а еще хуже, когда родители издеваются над ребенком – как в физическом, так и в моральном плане.
4. Родители, влюбленные в деньги, могут даже сознательно передать детям свое материалистическое мировоззрение.
5. Передача положительных или отрицательных ценностей происходит естественным путем: что родители думают, о чем говорят, как ведут себя – формирует их ребенка.
6. Безусловно, ребенок должен почувствовать, что его любят, но родительская любовь должна быть, осмелюсь сказать, мудрой.
7. Избалованный ребенок рано или поздно будет чувствовать себя несчастным, потому что не всегда сможет получать все так легко, как ему это удавалось в детстве.
8. Отец и мать, создавая атмосферу любви, должны дать почувствовать ребенку его достоинство и достоинство других людей – старших и таких же, как он, детей.
9. Дисциплине должны подчиняться все члены семьи, прежде всего родители: на все есть свое время и для всего определенная позиция.
10. Каждого ребенка надлежит воспитывать в духе желания делать добро другим, или родителям, или товарищам, или братьям и сестрам.

Любомир Гузар, экс-глава Украинской греко-католической церкви (УГКЦ)

10 правил життя гармонійної та щасливої людини

Ось 10 постулатів , над якими можна подумати в дорозі або просто у вільний час, повертаючись в думках до них знову і знову:
10. Щастя — це всього лише побічний ефект правильно організованого життя
Щастя, радість і успіх, як ще свого часу стверджував психіатр Віктор Франкл, — це всього лише вторинний продукт добре організованої діяльності. Діяльності, яка приносить вам всі ці емоції.
Ті, хто ставлять своєю метою досягти вищезазначених «побічних» продуктів, рухаються до них як до лінії горизонту. Наскільки він наближається до них, настільки ж вони віддаляються від нього.
9. Спілкуючись з людиною, пам’ятайте, що вона теж про себе хорошої думки. Як і ви про себе
Ніколи не варто забувати про те, що людина, з якою ви спілкуєтеся, точно так само, як і ви, особистість. У неї є свої сформовані погляди на речі і на це є свої причини.
Кожен, кого ви зустрічаєте на своєму шляху, б’ється в битві, про яку ви можете не знати нічого. Варто завжди пам’ятати про особисту самоповагу людини і не переходити її межі.
8. Якщо ви самі нічого не робите, як вам можна допомогти? Керувати можна тільки рухомим автомобілем
Слова — це завжди щось ефемерне, в українській мові навіть є спеціальний вираз: «вести порожні балачки». Людину в першу чергу визначає її дія — ніхто не стане вам допомагати, якщо ви просто будете ходити і говорити всім, як сильно хочете написати книгу. І справді, а як вам можна допомогти?
Коли ж ви зважитеся і понесете примірник у видавництво, завжди знайдуться друзі і знайомі, готові підтримати і допомогти. У ваших прагнень з’явився матеріальний вигляд, значить, з’явилася і можливість підтримати вас не тільки на словах.
7. Станьте успішними і всі образи чарівним чином зникнуть
Багато образ формуються всередині з-за власного почуття нереалізованості. Деколи ми тримаємо образу і вважаємо, що виправити ситуацію може тільки людина, яка її завдала. Однак механізм працює інакше. Учениця Михайла Литвака якось сказала: «Мої успіхи затьмарили мої образи», — і це в корені вірно. Почніть займатися тим, що вам подобається, і доб’єтеся в цьому висот. Ви і самі не помітите, як всі образи розчиняться самі собою.
6. Хочете дізнатися свого головного ворога? Подивіться в дзеркало!
Багато хто борется з чужими ворогами, коли потрібно боротися зі своїми. А єдиний і головний ворог — всередині нас. Неможливо вийти з нескінченного кола бід, не прибравши внутрішні бар’єри, які заважають нашому зростанню і розвитку.
Фактично ми знаходимося в точних рамках, які дало нам суспільство, освіта та виховання. Ми приймаємо їх за свою суть і віддаємо їм значну частину внутрішньої енергії. Вся сучасна психологія спрямована на боротьбу з ними. Іноді вони виступають від свого імені — тоді це іменується психозом. Однак, як правило, вони виступають від нашого імені, і ми навіть не помічаємо цього.
Коли ви будете готові зустрітися з ним віч на віч, і перемогти в цьому світі у вас більше не залишиться ворогів.
5. Шукайте правильний шлях, а не прямий, бо не завжди правильний шлях — прямий
Припустимо, ви знаходитесь на 30-му поверсі і вам потрібно вниз. Прямий і світлий шлях — це через вікно і вниз. Однак, швидше за все, на цьому ваша подорож закінчиться. Більш далекоглядним і правильним виявиться пошук ліфта або, хоча б сходів, навіть, якщо всередині будівлі темрява і неможливо нічого знайти.
Крім того, можна уявити, що людина, яка обирає прямий шлях замість правильного, схожа на муху, яка б’ється в скло і так і не здогадається, що набагато швидше вилетіти в сусідні двері.
4. Коли людина не має мети, вона нічого не бачить. Вірне і зворотне: мета загострює зір
Ви ніколи не помічали, що якщо вам в якийсь момент знадобилися, припустимо, ящики для розсади для улюбленої бабусі, то ви починаєте помічати їх всюди: в будівельних магазинах, в руках у продавців на ринку. І навіть, коли вони вже не потрібні, ви ловите себе на тому, що придивляєтеся до складених дерев’яних скриньок біля овочевого кіоску.
Так працює і з глобальними цілями. Ваша увага — річ обмежена, ви помічаєте навколо лише те, що вам потрібно. Мета схожа на фокус: невірно її поставите — і не побачите того, що вам дійсно потрібно.
3. Якщо ви хочете щось довести комусь, це означає, що ви живете для цієї людини
Якщо хочете бути щасливим, перестаньте доводити свою правоту. Вдумайтеся, яку суть має будь-який доказ, — це звернення до іншої людини, спроба змінити її думку стосовно якоїсь речі. Однак, навіщо вам це потрібно? Виходить, її думка в сотні разів важливіша, ніж ваша, якщо ви прикладаєте до цього стільки зусиль. Якщо ви живете для себе, що вам немає сенсу нікому нічого доводити.
2. Здатність любити і добре переносити самотність — показник духовної зрілості. Все найкраще ми робимо, коли знаходимося наодинці
Погано переносить самотність лише той, хто огидний сам собі. Він йде в суспільство і думає, що там буде щось інакше. Духовно зріла людина використовує самотність для саморозвитку і накопичує інформацію, яку можна буде, спілкуючись, подарувати іншій людині. Адже важлива частина спілкування — це не тільки взяти, але і дати іншій людині те, що може бути їй цікаво. У всіх, кому подобаються книги Михайла Литвака, він запитує: «Як ви думаєте, коли я їх писав, скільки людей було навколо мене?»
1. Щастя полягає в тому, щоб ХОЧУ, МОЖУ і ПОВИНЕН мали один і той же зміст
Людину часто розриває в цих трьох напрямках: повинен, але не хочу, хочу, але не можу, і т. д. Знаменитий тост про те, що головне — щоб наші бажання збігалися з нашими можливостями, має в дійсності потужне психологічне обґрунтування. Єдине, що людина має, — це розвивати себе, решта факультативно. Те, що ви хочете, повинно в обов’язковому порядку регулюватися тим, що ви повинні. І те, що ви можете, — це сила, якою ви доповнюєте цю систему, її двигун. Михайло Литвак наполегливо рекомендує скласти список за всіма трьома напрямками і таким чином навести порядок у своїй системі цінностей.

Якщо хворіє дитина, лікувати треба тата і маму

Мабуть, цю інформацію можна порівняти з контрастним душем. Усім батькам просто необхідно її прочитати!
В цій статті представлено корисну інформацію для тих батьків, які думають, що:
Всі діти хворіють (організм росте, мовляв метаболізм)
Медицина їм допоможе
Дитина сама народилася такою кволою і т.д.
Що обов’язково повинні знати всі батьки про свою сім’ю насамперед:
Від зачаття (!) і до 12 років БАТЬКИ несуть ПОВНУ відповідальність за дитину У ВСЬОМУ, ЩО З НЕЮ ВІДБУВАЄТЬСЯ.
І не тому, що «так хтось сказав чи написав», а тому, що дитина енергетично та ІНФОРМАЦІЙНО ПОВНІСТЮ підпорядкована батькам.
Мама відповідає за те, ЯК ДИТИНА СЕБЕ ВІДЧУВАЄ (енергетика тіла).
Батько відповідає за те, ЩО З ДИТИНОЮ ВІДБУВАЄТЬСЯ (дієвість), а також ЗА ТЕ, ЯК СЕБЕ ВІДЧУВАЄ МАМА.
ТАТУСІ, ви зрозуміли – що до чого? В кінцевому підсумку ВИ відповідаєте ЗА ВСІХ.
А ви що думали – в казку потрапили, де все само собою? Ага, саме так!
[b\1. Вплив Матері на дитину[/b]
Від моменту зачаття і до 12 років – підкреслюю це! – починається і триває будівництво тіла дитини. Мати є ЄДИНИМ джерелом «будівельного матеріалу» до моменту народження і енергетики після.
Те, що в період вагітності не треба пити, курити, колотися і обідати в Макдональдсах – це і їжаку зрозуміло. Отрута є отрута. АЛЕ.
Є і те, про що батьки навіть не здогадуються. Формування тіла прямо пов’язане з ПСИХІКОЮ жінки – настільки безпосередньо, що ніякі отрути не здатні завдати стільки шкоди дитині, скільки одна психована жінка.
Всі психічні відхилення в період вагітності, усі стреси – все це відкладається в дитині порушеннями в будові тіла. У період вагітності Мати повинна бути залізобетонно спокійна й позитивна, жити в очікуванні РАДОСТІ від швидкої появи на світ своєї дитини. Що жінка відчуває – то вона в дитину й закладе. Це – аксіома, з якою сперечатися марно.
Моя знайома народила (сама, без кесаревого …) абсолютно здорового первістка в 36 років просто тому, що відрізнялася непробивним спокоєм на тему «все буде добре» і дитину дуже чекала. Навіть гормональні відхилення на початковому етапі були сприйняті філософськи «нічого, прорвемося», а всі лікарі, зі своїми висловами на тему «пізніх пологів», були відправлені лісом. Підсумок? Ніяких проблем при пологах і після, на заздрість 20-річним.
Після народження дитина до 12 років пов’язана з Матір’ю енергетичною пуповиною і Мати ПОВНІСТЮ контролює її внутрішній стан. Навіть, якщо вагітність протікала спокійно – після народження (особливо, якщо це перша дитина) Мати впадає в стан «прищик на попі – швидку негайно».
Гіпертривожність – це НОРМА для будь-якої матері з малою дитиною, банальні інстинкти. Однак, потрібно враховувати, що ВСІ тривоги та емоції, ЯКІ МАТИ переживає ЗА ДИТИНУ – ВОНА ЯК НАСОСОМ закачує в САМУ ДИТИНУ.
Якщо мама постійно тривожиться за стан дитини – вона отримає всі свої побоювання в наочному виконанні: дитина буде хворіти ПОСТІЙНО. Зрозуміло, питань немає?
Якість енергетики, яку дитина отримує від Матері, регулюється ЇЇ СТАНОМ. Поліклініки повні тривожних жінок, у яких всі діти хворіють безперервно. У школах повно дітей з медкартками товщиною в три підручника. Причина – одна і та ж: стан МАТЕРІ.
Хочеться запитати жінок: дорогі мої, ви коли суп варите – трясетеся за кожну каструлю? «А раптом не вийде, а якщо пересолила, а чи не замало перцю, а чи не забагато цибулі, га …?» Якщо ви будете так готувати – вашу їжу буде неможливо вживати.
Хочете знати чому? Та тому, що або ви готовите щось СМАЧНЕ, або БОЇТЕСЯ ЗІПСУВАТИ ПРОДУКТИ. Вам різниця в підході зрозуміла? У першому випадку ви з чого завгодно зробите шедевр, а в другому – неминуче зіпсуєте продукти.
Адже з дитиною – точно так само! Або ви оточуєте її позитивом, любов’ю, турботою, схваленням, ласкою – або трясетеся над нею, наповнюючи незрозумілими страхами, сумнівами, тривогами, турботами, зневірою, втомою … А якщо ваша дитина ще і постійно харчується скандалами в сім’ї – то вимикайте світло. Мама «на голках» – дитина буде отримувати нескінченну злобу, гнів, роздратування … і все це буде моментально відтворюватися на її органах.
Знаєте, що відбувається з дитиною, яку живлять негативом? А дуже просто … вона наповнюється негативною енергією, якою починають харчуватися паразити … і ось вам, будь ласка, весь набір від соплів до глистів.
ПАРАЗИТИ НЕ ЖИВУТЬ У ПОЗИТИВНІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ, ЇМ немає, що жерти!
Всі теорії на тему «заразився», «застудився» – нісенітниця і вигадка. Дитина може в крижану воду в березні звалитися – і навіть не чхнути після цього, ЯКЩО МАМА НЕ ПОЧИНАЄ НА ЦЮ ТЕМУ переживати. А може на порожньому місці застудитися.
Інфовіруси так і вкидаються – «сезонний грип пішов», – сказало радіо … Мама відразу заголосила «грип ходить»… – що далі? Вся країна ходить з грипом. Не хворіють тільки ті, у кого мама твердо знає «моя дитина грипом НЕ ХВОРІЄ». І усе … не клієнт для аптек. А здорові діти фармацевтам не потрібні. Про суспільство і не говорю…
Механізм зрозумілий? Як тільки мама починає переживати й думати про те, чи не захворіє дитина – вона ГАРАНТОВАНО захворіє. Як тільки у мами проблеми в психіці – вона знову ж гарантовано захворіє.
Будь-які сімейні конфлікти, стреси – причина неминучої хвороби дитини.
Мами, запам’ятайте міцно-міцно одну просту, як кухонна дошка, річ: хвороба – це симптом! Це не причина. Все, що з дитиною відбувається – це наслідки порушення її ЕНЕРГЕТИКИ. Де вона її отримала – від вас, в школі, від друзів? Питання …
Температура – це НАСЛІДОК того, що організм бореться з ПРИЧИНАМИ самостійно. Соплі – це купа дохлих бактерій-паразитів, які харчувалися негативною енергетикою і організм їх спокійно прикінчив. Збиваючи температуру – ви продовжуєте життя паразитам і змушуєте дитину хворіти ДОВШЕ і ВАЖЧЕ. Імунітет тіла набагато розумніший ніж 99,9999999% батьків і лікарів, разом узятих. Не чіпайте температуру, вона ПРАЦЮЄ КРАЩЕ будь-якого антигрипіна і йому подібних препаратів. Годуючи дитину хімією, – ви порушуєте її внутрішні процеси реагування на причини.
Погана та темна енергетика «повисла» на тілі, організм запустив всередину її пожирачів (САМ!) А потім підняв температуру і сам же їх прикінчив. Так працює імунітет.
Чому загартовування працює, як ви думаєте? Справа не тільки в самій воді і її властивості – організм по суті система, яка САМА СЕБЕ ТРЕНУЄ. Напис на предметах побуту бачили коли-небудь «Придатний до використання при температурах від +50 до -20»? Так ось з нашим тілом та ж історія і воно пристосовується до умов. У ньому все закладено, але здатності потрібно активувати, ось для цього загартування і використовується. Дитина, яка виросла в тепличних умовах, має зніжений організм з дуже вузьким діапазоном функціонування, внаслідок чого вихід за рамки звичних умов середовища загрожує непередбачуваними результатами.
Один малюк впав під лід і нічого з ним не стало, інший отримав переохолодження … а тому що у першого організм був натренований на ширші діапазони й моментально відреагував, а у другого – «поза зоною доступного».
Чому охолодження впливає на здоров’я? Та тому, що холод знижує енергетику тіла в «темні» спектри. Результат – тіло негайно запускає паразитів для її споживання … соплі? Вони …
Вам зрозуміла ситуація з енергетичним зв’язком Мами і дитини? Не вірите – так, перевіряйте. Записуйте свої статки, домашні скандали, нервування – а поруч в стовпчику стан дитини та її історію хвороб. Там, де не співпало – або переохолодився незагартований організм, або стрес десь на стороні. І все.
2. Вплив батька на дитину й матір
Батько – ключова фігура, що впливає на здоров’я в сім’ї. Причина дуже і дуже проста: саме батько керує тим, в якому стані знаходиться МАТИ, а від матері залежить стан всіх членів сім’ї.
Якщо жінка постійно на голках, психує, тощо – це начисто недоробки й заслуга БАТЬКА. Як і хвороби дитини внаслідок цього.
Завдання Батька не кричати на Матір, а заспокоювати її… робити все можливе, щоб їй було ДОБРЕ – легко, спокійно, радісно … Як? А по-всякому. Думати треба!
Розчешіть їй волосся, зробіть масаж, поговоріть, вислухайте, поясніть, пообіцяйте що все буде добре, запросіть куди-небудь відпочити, розважте, розсмішіть… ВИ – її ОПОРА, весь її світ спирається на ВАС, шановні БАТЬКИ. Якщо Чоловік сказав – значить так воно і буде, адже Чоловік керує всіма подіями в оселі, подібно до того, як Дружина енергетично керує станом всіх і вся.
Якщо чоловік в родині НЕ ПЕРЕЙМАЄТЬСЯ станом дружини, не знімає з неї тривожність, стреси, накопичений негатив, страхи … ХВОРІТИ БУДУТЬ ВСІ! Тому що стан Дружини відіб’ється всім і кожному з сім’ї своєю мірою. Гірше того: в цьому випадку життям сім’ї починає керувати ДРУЖИНА, використовуючи на це енергію Чоловіка. Ось тоді всім настають цілковиті кранти. Тому що, якщо жінка, яка постійно перебуває в стресах і тривожності, отримує ще й владу над подіями в родині, … захворіють усі. Вона цією силою взагалі не в змозі управляти правильно.
Як чоловік керує діяльністю дитини? Дуже просто: СЛОВОМ. Промовляючи слова на адресу дитини з вказівками на тему її діяльності, чоловік вкладає в СЛОВО образ, який ніби «печаткою» лягає на дитину. Це пряме програмування його дій. Якщо Батько сказав «ти зробиш, ти будеш, ти зумієш» – дитина зробить. Батько ніколи не буде говорити «ти не зможеш, у тебе не вийде».
А ось Мама ці тонкощі розуміє не завжди. І якщо вона знаходиться в стані тривожності близької до паніки … Уява у жінки – ого-го, а «переглянути» подієвість дитини трохи далі, ніж свою – вона не в змозі, від чого у неї паніка ще сильніша, а слова, що програмують дитину приймають такі форми :
– Впадеш!
– Захворієш!
– Зламаєш собі щось!
– Зіпсуєш!
– З тобою щось станеться!
– З тобою завжди все не в порядку!
………………………………………………………………………………….
Чи треба говорити, що дитина майже гарантовано отримає все це? А мама потім гордо вигукує: «Ну, я так і знала, я ж говорила», не розуміючи що вона сама цьому причиною і є.
Саме тому програмування подій – чоловіча робота, а чоловік повинен бути досить СИЛЬНИМ для цього, інакше він втратить контроль і його отримає дружина, наслідки – див. вище.
До речі, аналогічним чином жінки програмують собі алкоголіків і дармоїдів з нормальних в загальному мужиків – коли починають відтягувати вплив на події на себе (стають «главою сім’ї»). Жінка в серці крикнула щось (одна із особливостей її психіки – емоційність) – і отримай …
Отже, жінка НІКОЛИ не повинна виховувати дітей (тільки Батько), ніколи не має їх вчити, влаштовувати розносів, не критикувати … вся негативна інформація, яку жінка висловлює, негайно викликає в ній настільки ж негативну енергетику (жінка випромінює те, про що говорить). Якщо Мама каже про «ти такий-сякий» – вона своїми руками передає дитині порцію першокласного, особисто виробленого сміття і якщо дитина такою не була – то стане. Хворою, дурною, безрукою, безголовою … ну, які ви там епітети придумуєте? Нібито «просто слова» … ага, якби ж то!
Бачите, не все так просто, дорогі Чоловіки і Дружини? Кожен з вас із задоволенням готовий звалити всі свої гріхи на іншого: «Це у мене чоловік (дружина, дитина) такий (а), а я тут ні до чого, я янголятко та ні за що ніколи не відповідаю» …. так?
Уся ваша відповідальність – розписана вище. Відповідальність – це готовність зіткнутися з наслідками того, що ви робите з Силою, яка вам довірена. Якщо ви про це нічого не знаєте і (тим більше) відмовляєтеся знати і розуміти – це ваші проблеми … і тих, хто вас оточує.
Чоловіки, гляньте свій розклад … як ви відповідаєте за своє Слово, чи даруєте ви Жінці свої любов, ласку, турботу, заспокоєння? В якому стані ваша Дружина, ваші діти, ви самі? Якщо все погано – ви дуже недопрацьовуєте і це – життєво важливо.
Дружини (а також самотні мами, яких маса нині)! Що ви вливаєте в свою дитину? Чи часто вона у вас хворіє? Чим ви її наповнюєте – радістю, любов’ю, прийняттям, теплом і затишком, материнською турботою, – чи? ….
А чим наповнюєте свого Чоловіка? Який ваш стан – ви в стресі, в тривожності – чи в спокої, за його надійною спиною? Якщо спина не надійна – так надихніть його на це! Це може зробити будь-яка жінка, дуже простою практикою: почніть показувати чоловікові, що ви маєте в ньому потребу, коли вам погано – тільки не скандалом, а проявляючи чисто жіночу слабкість. Тому що тільки біля слабкої жінки буде сильний чоловік, в цьому чоловіча Суть. Якщо ви сильна жінка – ну, тоді спробуйте вчинити, як розумна: прикиньте слабкою і побачите, як почне рости сила Чоловіка. А якщо ви Сильна, але дурна … співчуваю вам.
Мама може привести в норму Тата, Тато – привести в норму Маму … а в здоровій сім’ї – і хворих дітей не буває!

PS: І ніколи не забувайте, будь ласка, одну дуууже примітивну, але дієву таємницю здоров’я: «СОНЦЕ, ПОВІТРЯ І ВОДА – ВАШІ НАЙКРАЩІ ДРУЗІ». Це не рекламна приказка: повітря і вода дають дитині позитивно природні стани і прибирають наслідки негативних впливів від матері, а Сонце очищає «криву» подій, накладену кимось із батьків. Природне балансування.
Якщо дитина при цьому ще й веде активне життя (фізично) – це забезпечує їй нормальну циркуляцію лімфи і виведення шлаків, що позитивно позначається на її здоров’ї. «Захворів – сиди вдома» – це скорочення рухової активності, що тільки погіршує ситуацію і збільшує час одужання.
Міцного здоров’я усім вам і щастя вашій родині!

Представляйте себя победителем

Хочу призвать всех людей научиться мыслить позитивно, визуализировать только хорошие, положительные моменты. Для того, чтобы желания начали сбываться, мало просто надеяться на чудо.
Нужно научиться верить в него, создавать правильные образы, потому как картины, которые задерживаются в нашей голове, неизбежно материализуются. Негативный это образ или позитивный - не имеет значения. Если вы думаете негативно - оно материализуется, если вы думаете позитивно - оно также материализуется. Люди, которые не знают этого секрета, допускают мысли в свою голову. Они допускают их по умолчанию. И человек даже не догадывается о том, какую невероятную опасность для их жизни и для их будущего представляют негативные мысли. Если человек боялся, что он потеряет бизнес, потеряет деньги - он точно потеряет это, если он будет продолжать так видеть. Если человек боится болезни, если он боится и переживает, постоянно видит картину, образ несчастья - это неизбежно произойдет.
Поэтому победа и старт для новой жизни заключается в том, чтобы отвергать всякий негативный образ, всякую негативную мысль. Мы можем менять и влиять на события, которые происходят в нашей жизни. Именно посредством образов в нашей голове мы можем изменить ситуацию, которая нам кажется неизбежной.
Представляйте себя победителем, представляйте себя здоровыми и успешными. Как только вы научитесь так жить, как только у вас начнет получаться правильно себя настраивать - тогда и начнется ваша новая и счастливая жизнь.

Володимир Мунтян, пастор, основатель и лидер Духовного Центра «Возрождение»

П’ять необхідних кожному навичок, які дає американська освіта

Будь-яка освіта дає не лише знання, але і навички, які потім використовуються в роботі та повсякденному житті. Наприклад, навчання на факультеті історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка допомогло мені розвинути короткотермінову пам’ять: після запам’ятовування до іспиту цілих книг, тепер, коли я як журналістка висвітлюю ту чи іншу подію, мені дуже швидко зібрати інформацію, запам’ятати і без запинки переповісти в прямому ефірі. Також я навчилася дивитися на будь-який феномен – соціальний, культурний, чи політичний – в історичному контексті та полюбила читати історичні книги.
У США я навчалася в аспірантурі чи на магістерській програмі (graduate degree) на факультеті Журналістики Огайського Університету. Але навички, про які мова піде нижче, не є притаманними саме журналістам. Вони є універсальними, їх набуваєш завдяки американській та взагалі західній освіті. На деяких з цих вмінь почали акцентувати в сучасних українських школах, але вони були відсутні в радянських школах і більшість дорослих ними не володіє чи володіє погано. До речі, вони не є поширеними і в інших країнах незахідного світу – нас, іноземних студентів, відправляли на спеціальні додаткові класи, аби ми їх опановували в пришвидшеному режимі. Втім, я вважаю, що сьогодні ці навички потрібні кожному, аби бути повноцінним членом сучасного, глобального суспільства.
Правильне розуміння тексту та написання зручних для розуміння текстів
В американських школах не замірюють із секундоміром, скільки слів на хвилину читає першокласник. Головне – розуміння тексту. Навіть предмет у молодших класах так і називається – Reading and Comprehension (Читання та розуміння). Під текстом для наймолодших будуть питання, які вимагають від дитини відповіді, хто є головним героєм, що він зробив та, головне, чому. А вже з другого класу дітей просять писати короткий зміст творів (summary).
Писати такі короткі конспекти від нас, іноземних студентів, вимагали на спеціальних додаткових уроках. Цікаво, що для мне та інших учнів зі Східної Європи в нашому класі це не було проблемою. А от для студентів з азійських країн це завдання було справжніми тортурами. «Як це виділити головне в тексті?» - не розуміли вони викладача. «Якщо б там було б щось зайве, автор би цього не писав!»
Школярів та студентів вчать читати та розуміти наукові статті, у першу чергу, - соціологію та статистику. Що таке статистична вибірка? Чим середньостатистична величина вирізняється від середньозваженої? Як відрізнити якісне дослідження від неякісного? (Підказка – дивитися на методологію). І ми мали без кінця писати анотації наукових статей.
До речі, радянське «Що хотів сказати автор своїм твором?» я вважаю шкідливою вправою. Школярів таким чином вчили шукати соціально-політичний підтекст, який там міг бути, а міг і не бути – іншими словами, додумувати за автора. Краще розглядати те, що автор своїм твором зумів сказати.
У США також вчать писати максимально зрозумілі тексти. З першого ж абзацу – бажано з першого речення – читачеві має бути ясно, про що цей текст. Одна думка – одне речення. Один аргумент – один параграф, де в першому реченні аргумент наводиться, а в решті – підкріплюється. У журналістській статті усе головне – хто, що, коли, де, чому і як (принцип 5 W + H – who, what, when, where, why, and how) - на початку.
Чітка структура тексту спрощує розуміння і економить час. Американські викладачі нам пояснювали, що не обов’язково повністю читати наукові статті – можна тільки перші речення в кожному абзаці. У крайньому випадку достатньо ознайомитися з анотацією. Так само газету можна переглянути всю, а уважно прочитати – 3-6 статей, аби бути в курсі основних подій.
Звичайно, що не всі ці принципи розповсюджуються на художню літературу та поезію.
Презентація
«Перше, чого вас навчать в американському університеті, - сказала нам, одержувачам стипендії на навчання в США, на орієнтації в Києві колишня випускниця, - виступати з промовами, де завгодно і на будь-яку тему».
І це правда. Робити презентації американські учні починають вже з другого класу. І це не переказ глави з підручника, а самостійно підготовлений текст, який самому хочеться, аби уважно вислухали.
У мене з публічними виступами проблем ніколи не було – в групі продовженого дня у першому класі вчителька ставила мене до дошки, аби я розважала казочками, які я на місці вигадувала, однокласників – але якісь додаткові прийоми в американському університеті я все ж засвоїла. Наприклад, поставити на початку виступу аудиторії питання чи розповісти історію. Сказати зразу, яка мета виступу та про що саме в результаті дізнаються слухачі. Кожні 7-10 хвилин - жарт. Дивитися то на одного слухача, то на іншого. Загалом на цю тему написано безліч книг, і, якщо є що говорити, техніку засвоїти не важко, але важливо нею і не нехтувати.
До речі, багато хто навіть у Штатах вражений красномовством школярів, які пережили стрілянину у флоридській школі, а тепер виступають за обмеження обігу зброї. Так їх цьому вчать в школі! Ми, в Українській редакції Голосу Америки, багато разів помічали, що американці, яким ставиш на вулиці питання, можуть і не володіти темою, але все одно щось скажуть на камеру – впевнено і завершеними реченнями. А в Україні навіть експерти, які говорять на знайому для них тему, часто з труднощами пробираються до основної думки через хащі зайвих слів та звуків.
Швидке друкування на комп’ютері
В американських університетах значну частину бібліотек займають столи з комп’ютерами, за якими студенти працюють над письмовими роботами. В перший раз, відкривши Word і почавши друкувати, я раптом відчула, що інші відвідувачі припинили свою роботу і дивляться на мене. У чому справа?! Подивилася в дзеркало – з обличчям все ОК. Одяг - теж на місці. Все, що має бути застібнуте - застібнуте. Раптом до мене дійшло - я друкувала двома пальцями. Всі інші – зі швидкістю професійної друкарки.
«Ти так довго не протягнеш», - зробила висновок моя наукова керівниця. Вона порадила негайно йти в лабораторію, де стояли комп’ютери зі спеціальною програмою для опанування швидкого друку. Там я знайшла інших бідолашних іноземних студентів без правильної «розпальцовки» для клавіатури. Усіма десятьма пальцями я так і не навчилася друкувати, але все одно роблю це набагато швидше, причому англійською в мене виходить краще, ніж українською. І це дійсно важливо. Нам на тиждень, в середньому, треба було писати 30-40 сторінок різноманітних письмових робіт.
У США дітей вчать друкувати вже в школі. Американська журналістка Меган Келлі (FOX, NBC) у своїх мемуарах писала, що мама змусила її взяти класи з швидкого друку двічі. І, частково, саме цьому навикові вона завдячує кар’єрними успіхами – спочатку в юриспруденції, а потім – на телебаченні.
З пропозицією запровадити в українських школах класи швидкого друку до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, під час його спілкування з українською діаспорою, звернулася тоді 10-річна дівчина Міла Ламах, яка тимчасово проживала з мамою у Вашингтоні. Прем’єр, мені здалося, її не зрозумів.
Абсолютне табу на плагіат та списування
Найлегший спосіб вилетіти з університету чи зруйнувати свою кар’єру на Заході – це видати чужі думки за свої, списати чи іншим способом махлювати. Американські студенти і так це знають, а нам, іноземцям, про це весь час нагадували. Існують програми перевірки наукових текстів на плагіат (до речі, одна з найпопулярніших - розроблена українцями) і немає нічого гіршого, ніж бути спійманому на плагіаті. Ходити в піжамі – можна, сперечатися з викладачами – можна, списувати – ні.
Велика увага в американській освіті приділяється роботі з джерелами, правильному їх позначенню в тексті, а також – навичкам перефразуванню. Довгі цитати не вітаються, а при переповіданні чужих думок власними словами все одно треба посилатися на їх автора.
Навіть у третьому класі при підготовці презентації про бульдогів мій син мав зазначити джерела. Він написав «Інтернет», що зійде для дев’ятирічної дитини, але далі буде вимагатися більша конкретика.
Зараз в мене це вже настільки сидить в підкірці, що я починаю панікувати, навіть коли раптом хтось реагує на чужу статтю, яку я розмістила в своїй стрічці в Фейсбук, як на мою власну.
Вміння дебатувати – логіка та повага до опонента
У США з наймолодших класів дітей вчать формулювати, представляти та захищати свою позицію. І робити це так, аби не посваритися з опонентом.
Найулюбленіші заняття мого сина в школі – "сократичні" семінари. Їх головні принципи, як пояснили нам на батьківських зборах, – структурованість, застосування правильних логічних прийомів і гнучкість. Діти звертаються один до одного на містер і міс та вчаться опановувати надзвичайно ввічливо.
Також розбирають, які аргументи можна використовувати, а які – ні. Припускаю, що «всі так думають» або «завжди так було» - не аргумент. Звичайно, що формальні закони логіки вивчають та навчають ними користуватись вже у старшому віці. І головне – дітей вчать не боятися змінити свою точку зору, якщо опонент має кращі аргументи!
Дебати у США – це і частина навчального процесу, і вид позашкільної діяльності у вигляді клубів дебатів. В Університеті нам, звичайно, висновки власних досліджень теж треба було захищати перед рештою курсу і професорами – грамотно і без агресії.
Вміння дебатувати взагалі у США, де професія юриста є надзвичайно престижною, а суд – це практично вистава – дуже цінується. Але також цінується і вміння уникати дебатів там, де вони не потрібні. “Let`s agree to disagree” (погодимося у тому, що наші думки розходяться) – золоті слова в англійській мові.
Всі ці навички прищеплюють повагу до іншої людини, іншої точки зору та інтелектуального продукту, який цінується не менше, а часто навіть більше, ніж матеріальні об’єкти.
Звичайно, не всі американці достеменно володіють всіма цими навичками. Але критична маса людей робить це достатньо добре, і це дає можливість суспільству аналізувати та проговорювати різноманітні явища та зміни, уникаючи чи виправляючи крайнощі, а, також, повага до думок та ідей сприяє прогресу.

Навыки, которые родители должны привить своим детям

1. Умение быть независимым и принимать решение. Когда вы даете ребенку максимум свободы в рамках разумного, он учится справляться с этой жизнью без вас. А это вообще весь биологический смысл воспитания. ⠀
2. Способность получать удовольствие от жизни. Зачем действительно стоит водить детей в театр, на концерты, в кино, на природу?.. Не для того, чтобы он вырос интеллектуалом. А чтобы ребенок учился (на вашем примере) получать удовольствие от искусства, познания, красоты. Учите ребенка расслабляться, получать удовольствие от момента, никуда не спешить, просто жить.
3. Любовь к себе. Это самое важное, что может дать родитель. Ребенок обретает любовь к себе, через вашу любовь к нему. Это необязательно захваливания – гораздо важней объятия, прикосновения, тактильный контакт. Поцелуй на ночь перед сном и теплые слова. В принципе, ребенку больше ничего и не нужно.

Чем побаловать детей, когда они просят "попить что-то прикольное"

Чтобы порадовать малышей, стоит угощать и другими напитками, помимо воды. Например, неподслащенными компотами и домашним лимонадом.
Когда наступает время перекуса, особенно вне дома, хорошо выбрать йогурт, кефир, молоко или смузи. Они также должны быть несладкими.
Соки, которые продаются в магазинах, - не лучший выбор. Они содержат много сахара, но не имеют витаминов и полезной для кишечника клетчатки. Лучшей альтернативой сокам являютя фруктово-овощные смузи.
Фрукты, овощи и супы это хороший выбор. Они дают питательные вещества и витамины и способствуют здоровью желудочно-кишечного тракта.
А сладких напитков следует избегать. Дети, которые их употребляют, на 60% более склонны к ожирению.
Напитки с сахаром увеличивают риск кариеса, диабета 2 типа и сердечно-сосудистых болезней. Сладости, в том числе и питьевые, мешают ребенку чувствовать голод и есть полноценную питательную пищу.